Християнські моральні цінності управління людьми та можливості їх використання у кадровому менеджменті
Настання незалежності в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, потягло за собою структурну зміну економіки, політики, суспільства в цілому. Ці зміни виявились не просто поверхневим «косметичним» переоформленням (вони й не могли ними бути), перебудова зачепила самі підвалини суспільства, ті невидимі принципи, на яких воно будувалося більш як півсторіччя. Нині вже багатьом стало зрозуміло, що одна перебудова видимої інфраструктури держави, реструктуризація економіки, організація нового політичного устрою, багатомільйонні інвестиції в економіку самі собою нічого не дадуть для становлення нового духовного суспільства. Занадто тривале відокремлення «церкви від держави» не принесло останній нічого доброго. Незнання основ моральних правил взаємин між людьми не створює жодної стабільної структури, про що йдеться у Біблії [1]:
«Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго» (Пр. 28, 2).
«Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний» (Пр. 29, 18).
Бог любить нас такими, якими ми є, і в той самий час любить нас занадто сильно, щоби залишити нас такими, якими ми є. Наші нинішні знання в сфері менеджменту, психології й соціології праці — це знання гілок на дереві пізнання людей, гілки дедалі більші, плоди — різноманітніші. У цьому плані ми інтелектуальні «мічурінці», але плоди мають відповідати роду коренів, в іншому разі дерево їх просто відкине.
Жодна фірма, жодне підприємство не існують самі собою. Вони зорієнтовані на потреби суспільства. Суспільство впливає на фірму, і навпаки. У кінцевому підсумку, добробут усієї держави залежить від цих відносин. Саме тому необхідним виявляється новий погляд на бізнес, який необхідно прищеплювати персоналу всієї фірми — бізнес має слугувати суспільству. Для нашого українського суспільства ця концепція мусить набути нового змісту, відходячи від соціалістичного принципу суспільного розподілу багатства й ресурсів. Після здобуття свободи у розподілі прибутку, маятник хитнувся у бік особистого збагачення, коли кожен став піклуватися про себе і прибуток виявився єдиною метою у бізнесі (при соціалізмі все розподіляли за нас). А тепер нам слід навчитися віддавати. На Заході останніми роками відбулася революція в розумінні взаємовідносин, що існують між світом бізнесу і суспільством. Нині про бізнес судять не лише за його внеском в економіку, а й за його соціальним, політичним та моральним виглядом — бізнес крізь призму віри. Бізнес без уповільнення відреагував на зміни в очікуваннях. Докладаються чималі зусилля, щоби рекламувати свою благодійну діяльність. Продукція ретельно контролюється на предмет її безпеки для споживачів. Нові методи управління сприяють залученню працівників до прийняття рішень. Зростає кількість програм, які забезпечують участь робітників і службовців у прибутках, все більше й більше з'являється підприємств, що перебувають у сумісному володінні співробітників. Бізнес відшукує нові можливості для охорони навколишнього середовища, у крайньому разі, створює відповідний імідж.
Біблія засуджує економічні системи, які породжують кричущу майнову нерівність і не піклуються про загальний добробут. У Біблії наводиться приклад зацікавленості Бога в економічній політиці (3М. 25, 8–34). До договору Бога з народом Ізраїлю входила угода щодо п'ятдесятилітнього терміна, після якого землю слід було повернути початковим власникам. Цей строк було встановлено, щоби позбавити наступні покоління від тягаря боргів і помилок попереднього покоління. Нерівність не повинна бути увічнена. Кожні п'ятдесят років ізраїльтянам надавалась можливість розпочати все спочатку. До того ж, по семи роках слід було пробачати всі борги. Ця умова заохочувала позичальників допомагати своїм боржникам ставати на ноги й привчала кредиторів до благодійності. Так само як і п'ятдесятилітній строк, відміна боргів стояла на заваді перетворенню боржників на постійних рабів позичальників. Цей підхід змінює свідомість людей, їхні погляди на мету бізнесу. Найбільш поширеною відповіддю на запитання: «Що привело вас у бізнес? У чому полягає ваша мета?» буде: «Прибуток». Але така відповідь суперечить християнській позиції. Із погляду християн, прибуток є необхідним. Без прибутку бізнес не може вижити. Він не може відшкодувати власникам і вкладникам ризик, на який вони йдуть. Не буде ресурсів для подальшого росту виробництва. Але твердження: «прибуток є метою бізнесу» відповідає твердженню про те, що мета людини — дихати, оскільки без дихання ми не можемо жити. Це означає, що кінцева мета бізнесу — виживання; але як часто ми стикаємося з необхідністю здійснювати певні кроки, тому що вони правильні, а не тому, що вони прибуткові?Християни не можуть сприймати прибуток як кінцеву мету життя і головне завдання бізнесу. Біблія попереджає: гонитва за грошима не повинна ставати життєвою метою. Новий заповіт говорить про небезпеку грошей більше, ніж про будь-який інший предмет, за винятком Царства Божого. Гроші можна використовувати на благо. Але вони також здатні примусити людей служити собі. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16, 26). У нас повинна бути вища мета, аніж просто гроші. Гроші не йдуть за катафалком.
Ця мета мусить знайти відображення у філософії підприємства, проте не має відбиватися на таких методах, якими фірма може прислужитися суспільству.