Християнські моральні цінності управління людьми та можливості їх використання у кадровому менеджменті
«Соціально-психологічні методи управління являють собою конкретні способи і прийоми впливу на процес формування і розвитку колективу, також і процеси, які протікають в середині його. Ці методи ґрунтуються на використанні соціально-психологічного механізму, який діє в колективі, куди входять формальні та неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємин, соціальні потреби та інші соціально-психологічні аспекти. Соціально-психологічні методи управління відзначаються, перш за все, мотиваційною характеристикою, яка визначає напрям впливу. Серед способів мотивації виділяють навіювання, переконання, наслідування, втягування, примушування, вимушення та ін. Мета застосування соціально-психологічних методів — забезпечити зростаючі соціальні потреби людини, її всебічний гармонійний розвиток та підвищити на цій основі трудову активність особистості та діяльність колективів».
А. П. Єгоршин розрізняє такі елементи, що регулюються соціальними методами управління: соціальне планування, соціальні методи дослідження, особистісні якості, мораль, партнерство, змагання, спілкування, перемовини, конфлікти.
Необхідність обов'язкової наявності в спілкуванні людей регламентів (законів) була визначена у Біблії. Наприклад, «Як віддалений схід від заходу, так відділені ви від нас беззаконня наші» (Пс. 118) [1, с. 105].
«Устави Твої були тінями моїми на місці мандрів моїх» (Пс. 118). «Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!» (Пс. 118, 71).
Існують ще й адміністративні методи управління, 2000 років тому їх визначали як «закони для людей».
Правила законів, визначені Біблією і такі, що залишились незмінними донині, навіть для тих, хто мало думає про Бога.
Закон, який вимагає повної слухняності
«Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно» (Пс. 118, 4).
Закон проклинає за одне лише порушення
«Проклята та людина, що не слухає слів заповіту цього» (Єр. 11, 3).
«А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!» (Гал. 3, 10).
Визначено також, що людина по природі не може точно виконати закон. Про це написано в книзі пророка Ієремії (13, 725) та ін. джерелах.
Розглядаючи соціальні методи управління та їх моральний аспект, не можна не розглядати питання про використання влади керівникам. Як відомо, існує кілька видів влади. Так, керівник підрозділу має певні повноваження відповідно до становища й займаної посади. Такий вид влади називають «владою становища», яка визначає повноваження і відповідальність посадової особи. Харизматичний тип влади ґрунтується на особистих якостях людини, яка в цьому випадку має здібність впливати на людей або силою своєї чарівності, або за допомогою логіки та аргументів. Крім особистісних якостей і службового становища джерелом влади може бути й інформація. Люди, які володіють інформацією, можуть впливати на тих, хто потребує її. Люди, прихильні до нас, незалежно від того вище чи нижче вони перебувають на службових сходинках, можуть бути джерелом нашої влади.
Розглядаючи етичний аспект щодо влади слід зауважити, що християнська мораль підкреслює обмеженість будь-якої людської влади; що кожен керівник повинен відчувати свою підлеглість законам і не має права на абсолютну владу. Біблія говорить: «Високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній» (Екл. 5, 7).
Християнська мораль наказує користуватися владою, яка дає людям можливості істинного вибору. Це досить нелегко, і у важких обставинах, коли слід приймати рішення, що завдає шкоди іншим людям, слід завжди прагнути знайти розумний вихід, щоби запобігти спокусі використати їхню вразливість.
Керівник і його моральне обличчяЯк вже було визначено, соціальні методи управління визначаються, перш за все, мотиваційною складовою, використовуються такі прийоми, як навіювання, переконання, наслідування, втягування, примушування та ін. [5, с. 372]. Звідси витікає, що соціальний образ керівника — його осо-бистісні якості, стиль керівництва, способи взаємовідносин із співробітниками тощо — буде відігравати вирішальну роль у досягненні успіху в процесі керівництва з використанням соціальних методів. І якщо виходити з того, що керівник повинен створювати моральну атмосферу в організації, яка сприятиме досягненню загальних цілей, тоді він сам як особистість, його методи управління, його взаємини повинні відображати такі ж моральні цінності. Людина за своєю природою — дитя гніву (Еф. 3, 3).