Конфесійно-етнографічний ареал України
Культ віри Багаї має 9 свят, під час яких при¬пиняються всілякі роботи. Одне свято встановлене на пам'ять про Декларацію Баба, де оголошено по¬чаток нової ери світу і всесвітнього братства (ство¬рено 22 травня 1844 p.). Три свята — на пам'ять про Декларацію Баха-Улли. Інші свята присвячені дням народження та в пам'ять про кончину Баба і Баха-Улли. Дев'яте свято — Новий рік. Взагалі ба-хаїстський рік має 19 місяців по 19 днів у кожнім. Між 18 і 19 місяцями додатково розміщують 4 або 5 днів, щоб мати повний рік. Початок і скінчення доби визначаються заходом сонця. На початку кожного місяця віруючі проводять свої збори або свято Дев'ятнадцятого дня, на яких співають, чи¬тають і декламують обрані місця зі святих книг, звітують про діяльність Духовної ради та її комітетів, проводять спільну трапезу. Зібрання послідовників віри Баха-Улли проводяться у Бу¬динках поклоніння.
Верховним і центральним органом управління міжнародною організацією віри Багаї є Всесвітній дім справедливості. З 1968 p. існує 11 Континен¬тальних колегій радників (по одній у Європі та Австралії, по три в Африці, Північній та Півден¬ній Америці), які співпрацюють із Національними духовними радами, що обирались на національних з'їздах під час свята Різван. Національна духовна рада організації віри Багаї існує і в Україні. Місцем її перебування є Київ. Вона організовує зустрічі, лекції, збори віруючих, на яких розпов¬сюджують віровчення та відповідну літературу.
Серед новітніх релігійних культів, що зараз на¬були поширення і в Україні, певний інтерес ви¬кликають, а надто серед молоді, окультизм, або окультні релігії. Слово "окультний" означає "таємний", тому всім окультним релігіям властива таємна, секретна для широкого загалу, природа вірувань і ритуалів. Утім, це не перешкоджає бра¬ти участь в обрядах і ритуалах цих релігій усім бажаючим. Тому сучасна молодь у пошуках нових образно-чуттєвих, екзотичних вірувань звер¬тається інколи до окультизму. Дедалі частіше про ці культи почали писати на сторінках преси. Є по¬треба в науковому роз'ясненні широкому загалові та, зокрема, працівникам правоохоронних орга¬нів, особливостей окремих окультних вірувань, їхньої сутності й проявів.
Особливу зацікавленість серед вірувань окуль¬тизму викликає культ сатанізму. Сатанізм — це наслідок обожнення диявола, образ якого створено релігіями іудаїзму та християнства. Послідовники сатани — сатаністи — вважають, що перебувають з ним у зв'язку (в буквальному чи символічному значенні). Вони щиро визнають, що звертаються за допомогою до демонічних сил або ж до могут¬ності самого сатани. Серед сатаністів є групи своєрідних ортодоксів, які вважають сатану реаль¬но духовною істотою, наділеною розумом, волею і почуттями. Інші сатаністи, помірковані, розгляда¬ють сатану лише як символ темних сил природи, що їх людина, маючи певні навички, може вико¬ристати у власних цілях.
Відродження сатанізму відбулося на початку XX ст. завдяки Алістеру Кроулі (1875—1947), який, за переказом, уклав договір із сатаною та на¬зивав себе "великим звіром Об'явлення" (звір, що виходить із безодні). У 60-х pp. у СІЛА виникла Церква сатани, яку заснував Антон Лавей (Ентоні Лабей). Він же написав "Біблію сатани". Послідов¬ники церкви вважають сатану символом сили, яка дозволяє досягти влади та успіху. Церква сатани діє цілком легальне, має свою ієрархію; щоби ста¬ти її членом, необхідно пройти складний обряд ви¬пробування і посвячення. До громади прихиль¬ників сатани у США, яка практикує чорну магію, входять люди з різноманітних верств населення.Сатанізм безпосередньо є спотворенням христи¬янства, його, так би мовити, зворотним боком (на¬приклад, сатаністи вшановують чорний колір, що символізує тілесні спокуси, на відміну від біло¬го — символу чистоти і трансцендентності у хрис¬тиянстві'). Сатана є "князь світу цього" (їв., 12:31; 16:11), він протиборствує Богові та вимагає, щоб демони й люди поклонялися йому. Тому сатаністи вшановують "князя світу", як Творця і Бога, мо¬ляться йому, вдаються до чудотворств і пророцтв. Вони гадають, що тоді як сила християнського Бо¬га (якщо Він іще не вмер) убуває, сила сатани зрос¬тає. Ісус Христос зображується ними як таланови¬тий містифікатор, що обманув безсильних і розгуб¬лених людей, обіцяючи їм спасіння в обмін на покірність. Тим, хто вступає до громади сатаністів, пропонують звільнитися від почуття вини й комплексу неповноцінності, навіяних іудео-хрис-тиянським світорозумінням, користуватись усіма радощами й насолодою життя.
Члени таких громад збираються щотижня чи щомісяця на "служби" (збори), найчастіше в кількості 13 осіб (чоловіки й жінки), пародіюючи в такий спосіб Тайну Вечерю. Вважається, що сатана і сили зла надають перевагу темряві, тому збори починаються опівночі й тривають до ран¬ку. Керує зборами верховний жрець — "князь темряви".
Під час зборів проводяться ритуальні по¬клоніння сатані, каяття за добрі справи, трапези, молитви тощо. За трапезою настає "чорна меса" з певним ритуалом. Вона відкривається загальним колективним паплюженням Бога та Ісуса Христа, потім настає "богохульна служба", в якій викорис¬товуються різноманітні релігійні предмети, як-от: чорні ряси, свята вода (розбавлена сечею), чорні свічки (виготовляють інколи з людського жиру), перевернуті розп'яття, смолоскипи з сірчаним пломенем тощо. Часто використовують украдеш з християнських храмів предмети. Наприклад, са-таністи наповнюють чашу для причащання сумішшю вина і крові та розпивають її, передаючи по колу. Учасники "чорної меси" кремсають но¬жем проскури, а інколи "причащаються" чорними трикутними облатками.