Конфесійно-етнографічний ареал України
1. Зв'язок релігійного і національного в етноісторичному процесі України.
Релігія як соціальне явище безпосередньо впле¬тена в етнічну структуру суспільства, через що не могла існувати поза такими історичними формами спільностей людей, як рід і плем'я (племінні куль¬ти), народність (політеїстичні релігії), нації (іудаїзм, індуїзм та ін.). Не звільнилися від етніч¬ного впливу і світові релігії, попри їхній універ¬салізм і космополітизм. Це обумовлено тим, що всі релігії в минулому виникли як племінні (родові), а згодом, ставши національними релігіями, не втратили своїх зв'язків з етносом, оскільки вирос¬ли із соціально-політичних умов кожного народу. Отже всі релігії так чи так поєднані з етносом (на¬родністю, нацією), його культурою і психологією.
В етноісторичному процесі України такий взаємозв'язок релігійного й національного виявив¬ся:
в асиміляції елементів племінних культів, віру¬вань наявних етнографічних груп тощо (наприк¬лад, у давнину греко-візантійське православ'я змі¬шалося з політеїстичними віруваннями слов'ян на території Київської Русі, а потім українського ет¬носу, що привело до трансформації його в україн¬ську національну форму православ'я);
у засвоєнні національних форм побуту, тра¬дицій, звичок, психічного складу українського ет¬носу, що відобразилося на появі та еволюції різно¬манітних форм релігійної культової практики, тобто обрядів, ритуалів, свят та ін.;
у використанні в релігійній церковній практиці національних елементів мистецтва, зокрема живопису в іконографії, музики, виконуваної на народ¬них інструментах, національних мелодій у церков¬но-хоровому співі (скажімо, знаменитий київ¬ський розспів, пройнятий мотивами народної об¬рядової пісні), української архітектури в церков¬ному будівництві та інших національних ціннос¬тей матеріальної та духовної культури. Важливо також відзначити, що в релігійно-церковній прак¬тиці досить часто використовуються культурні цінності етнічних груп, із яких складається ук¬раїнський народ. Це веде до розмаїття в оформ¬ленні культових споруд, проведенні релігійних свят та обрядів;
у процесі пристосування тих чи тих вірувань, релігійного культу до певних елементів духовної культури етносу (традицій, свят, звичаїв), внаслі¬док чого релігійне стає надбанням культури всього етносу або народу. Приміром, святки Зеленої не¬ділі відповідають християнському святу Трійці.
Релігія не тільки пов'язана з національним ду¬ховним життям народу, а й вплетена в широкий діапазон напіонально-етнічних процесів. Так, в Україні релігія і церква, зокрема православ'я, бра¬ли активну участь у житті нації та в міжна¬ціональних відносинах, пробуджували за певних історичних умов національну свідомість народних мас, активізували національно-визвольну бороть¬бу, обстоювали національне відродження, суве¬ренітет і незалежність української державності то¬що. З іншого боку, релігія і церква можуть відігра¬вати негативну роль у національних процесах, бу¬ти додатковим джерелом суперечок у міжнаціо¬нальних відносинах, служити розпаленню релігій¬но-націоналістичних або шовіністичних пристрас¬тей та ін.
Відомі також випадки, коли церква і кон¬фесійні громади, опанувавши національні звичаї й традиції, пристосувавши їх до своєї практики, зберігають самобутність національної культури етнічних меншин, служать засобом і формою задо¬волення потреб у національному, земляцькому чи сімейному спілкуванні.
Слід відзначити і той факт, що взаємозв'язок релігії та етносу веде до створення певних історич¬них спільностей — етноконфесійних груп і мен¬шин. Етноконфесійні групи — це відособлена час¬тина народу, культурно-побутові, мовно-етнічні та інші особливості яких є наслідком політико-територіальної та історично-географічної ізоляції на релігійно-політичній, релігійно-культурній, релі¬гійно-світоглядній основі. В етнополітичній історії України етноконфесійні групи переплітали релі¬гію, культуру, політику, ідеологію та мораль у ту¬гий вузол гострих проблем людського життя, вна¬слідок чого виникали політико-неврологічні ситу¬ації, конфліктні зони і т. ін. Етноконфесійні мен¬шини — це обособлена частина народу чи нації зі своєрідною культурою, побутом, психічним скла¬дом, які утворилися внаслідок ізоляції, пов'язаної з релігійною належністю. Відносини її членів час¬то регулюються особливою системою соціального контролю: церковними статутами і релігійною системою права, думками віруючих, нормами релігійної моралі та ін.
2. Етнічний склад населення і конфесійна різноманітність в Україні