Християнство: передумови виникнення, історія, символи, свята.

Віруючі вшановують хрест як символ християнства — символ спокутування, страждання і спасіння, вважаючи, що кожна людина, як і Христос, повинна здолати свій «хре¬сний шлях».

Богородичні свята. Вони охоплюють свята на честь Діви Марії — матері Ісуса Христа (Богородиці). Це — Різдво Богородиці, Введення в храм Богородиці, Благові¬щення Пресвятої Богородиці, свято Першої Пречистої, По¬крова (перші чотири відносять до дванадесятих) і багато свят на честь «чудотворних» ікон Богородиці.

У вшануванні Марії Богородиці наявні сліди вшану¬вання давніми народами богині землі, яка народила спаси-теля, божого сина — бога рослинності. На створення об¬разу християнської Богородиці вплинули уявлення дав¬ніх єгиптян про богиню Ізіду. Християнство Богородицю зображує «царицею небесною», крилатою небожителькою, «оповитою в сонце». На голові в неї вінок з дванадцяти зірок. Давньоєгипетську богиню Ізіду також зображували небесною царицею, вважаючи, що вона народила божест¬венного сина — спасителя Гора. Християнська Богороди¬ця має спільні риси із богинею сирійців і фінікіян — Ас-тартою. Давні народи поклонялися цим богиням, вважа¬ючи їх божествами родючості землі і худоби, заступницями землеробства.

З дохристиянських релігій запозичила церква й ідею непорочного зачаття. Згідно з міфами народів Давнього Схо¬ду від непорочних матерів народилися Мітра, Будда, Зара-туштра. Саме ці міфи й прислужилися до створення хрис¬тиянської легенди про «непорочне зачаття» Діви Марії.

Різдво Богородиці (Мала Пречиста). Церква по¬в'язує його з давніми землеробськими осінніми святами, приуроченими до завершення збирання врожаю. У цей день підкреслюється, що Божа Мати є великою праведни¬цею, помічницею і заступницею людей, покровителькою сільського господарства, яка «народженням Христа» зро¬била перший крок до їх «вічного спасіння». Святкують 21 вересня.

Введення в Храм. Богородиці. Пов'язане з відданням трирічної Марії на виховання в Єрусалимський храм. Вста¬новлюючи це свято, церква переслідувала насамперед мету переконати батьків у необхідності приводити в церкву дитину в ранньому віці. Святкують 4 грудня.

Благовіщення Пресвятої Богородиці. Святкують йо¬го з нагоди одержання Марією звістки від архангела Гав-риїла, що вона народить дитину від Святого Духа. На Русі це свято церква пов'язувала з початком весняно-польових робіт («освячення» насіння тощо) і прикметами про май¬бутній врожай. Святкують 7 квітня.

Перша Пречиста. Церква відзначає його як день па¬м'яті Божої Матері. Церковне тлумачення цього свята ба¬гато чим нагадує давньосирійське сказання про смерть Кі-бели — богині родючості. На Русі свято Першої Пречис¬тої злилося з давньослов'янським язичницьким святом збирання врожаю і принесення хліба й плодів у жертву духам. Святкують 28 серпня.

Покрова Богородиці. Це свято пов'язане з видінням Богородиці, яке начебто явилося в 910 р. у Влахернському храмі Богородиці в Константинополі. Під час нічного бо¬гослужіння юродивий Андрій, прийнятий до сонму свя¬тих, і його учень Єпіфаній нібито бачили, як Богоматір, яку обступили ангели і святі, з'явилася над ними, помоли¬лась про спасіння світу від бід і страждань, розпростерши над усіма біле покривало.

На Русь свято прийшло разом із православ'ям, церква використовувала його для витіснення осінніх язичниць¬ких свят, що влаштовувалися по закінченні польових ро¬біт. Відзначають його 14 жовтня.

Дуже шановане свято Покрови в Україні, воно ввібра¬ло традиційне пошанування жінки, матері, жіночого нача¬ла загалом, уособленого в образі землі-матері. Особливим було ставлення до цього свята в українського козацтва, вояків УПА.

Пасха (Великдень). Це одне з найзначущіших христи¬янських релігійних свят. Встановлене воно першими хри¬стиянами в пам'ять про страждання, смерть і воскресіння Ісуса Христа.

Історично свято походить від звичаю деяких давніх народів Близького Сходу (вавилонян, єгиптян, євреїв), які займалися скотарством, приносити під час весняного свя¬та в жертву духам ягнят, телят з першого приплоду. Вони вірили, що цим задобрюють злих духів, і ті вже не будуть нищити худобу й насилати на неї хвороби. З переходом до землеробства як спокутну жертву духам приносили випечені із зерна нового врожаю хліб, коржі, фрукти тощо. Ці землеробські свята злилися зі скотарською Пасхою і перейняли її назву. їх об'єднувало сподівання на чудодій¬ну добру силу божеств, які вмирають і воскресають.Християнство запозичило цю традицію, втіливши її у вченні про жертовну смерть Ісуса Христа. Але основна ідея — самопожертва Бога заради людей — збереглася. Релігійна сутність обряду залишилася такою, як і тисячо¬ліття тому: принесенням жертви очистити людей від зла, хвороб, нещасть і трагедій.