Християнство: передумови виникнення, історія, символи, свята.
Різдво Христове. Це одне з основних свят християнс¬тва, пов'язане з народженням Ісуса Христа. У католициз¬мі відзначається воно 25 грудня, у православ'ї (належить до дванадесятих свят) — 7 січня. Утверджуючись у різ¬них країнах, це свято вбирало в себе обряди і звичаї ін¬ших релігій, народних свят, набуваючи нових рис, що від¬повідали християнським догмам.Сама традиція своїми джерелами сягає у первісні куль¬тові дії. Головну роль у його догматичному змісті церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився, щоб спокутувати гріхи людей, вказати людству шлях до спасіння. Адже у Давньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослин¬ності, володаря потойбічного світу — Осіріса. В Давній Греції того ж дня святкували народження Діоніса. В Ірані 25 грудня відзначали народження бога сонця, чистоти й правди — Мітри. До Київської Русі свято Різдва Христового прийшло разом з християнством у X ст. і злилося із зимовим дав-ньослов'янським святом — святками (тривали упродовж 12 днів — з 25 грудня (7 січня) до 6 (19) січня). Право¬славна церква всіляко намагалася замінити їх святом Рі¬здва Христового, але існуючі у східних слов'ян свята і звичаї вкоренилися настільки глибоко, що вона змушена була поєднувати церковні свята з народними. Так, коляд¬ки церква поєднала з євангельською оповіддю про віфле-ємську зірку, що сповіщала про народження Христа. «Язич¬ницькі» колядки перетворилися на ходіння христославів із зіркою по домівках. До прославляння Христа широко залучали дітей. Віруючі віддячували їм подарунками.
З 1990 р. день Різдва Христового є офіційним святко¬вим днем на території України.
Хрещення Господнє (Водохрища, Водосвяття, Богояв-лення). Воно є одним з найголовніших свят у християнст¬ві. У православ'ї належить до дванадесятих свят. Католи¬ки відзначають 6, православні — 19 січня. Запроваджене воно в пам'ять про хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан Іоанном Хрестителем. Його ще називають Богоявленням, оскільки, згідно з Євангелієм, під час хрещення на Ісуса зійшов з небес Бог-Дух Святий у вигляді голуба.
У християнстві воно було запроваджене у II пол. II ст. і спочатку відзначалося разом з Різдвом Христовим. У IV ст. цей день почали святкувати окремо. Церква роз¬глядає його як «свято просвіти» народів, оскільки, згідно з ученням, саме з хрещення Ісус почав просвіщати їх світ¬лом євангельської істини.
Це свято завжди відзначали дуже урочисто. Головний його обряд — освячення води в церкві й у ополонках. До ополонки вирушав хрестовий хід, лунали урочисті молеб¬ні. Освячення води в храмах відбувається і в наші дні.
Окроплення водою існувало в багатьох дохристиянсь¬ких релігіях. Одухотворюючи явища природи, люди одухо¬творяли й воду — важливе джерело життя. Християнство на ранніх стадіях свого розвитку обряду хрещення не зна¬ло, воно його запозичило дещо пізніше з давніх культів, які, як відомо, обряду «очищення» людини від будь-якої «сквер¬ни», «нечисті» за допомогою води відводили важливу роль. Згідно з давніми віруваннями вода очищувала людей від «нечистої сили», «злих духів». Тому в давніх народів існу¬вав звичай окроплювати водою новонароджених.
Стрітення. Відзначають його як одне з двпнадесятих свят 15 лютого з нагоди зустрічі (стрітення) праведника Симеона з немовлям Ісусом, якого батьки принесли в Єру¬салимський храм на сороковий день після народження для зустрічі з Богом. Саме тоді Симеон сповістив Ісусові посланницьку його місію Спасителя людей. Про це йдеть¬ся в Євангелії від Луки. Запроваджуючи свято, церква дбала не тільки про поширення ідей християнства, а й про «надання правди фактам» біографії Христа, підкреслення обов'язку віруючих приносити в храм немовлят протя¬гом 40 днів після народження. Крім того, церква намага¬лася відмежувати християн від давніх культів, оскільки римляни в лютому відбували «очищення», покаяння, до¬тримувалися посту, вважаючи, що перед початком весня¬них польових робіт необхідно «очиститися від гріхів» і «нечистої сили» жертвопринесеннями духам і богам. Го¬ловний очищувальний обряд припадав на 15 лютого, коли люди із факелами в руках виганяли злих духів зимових холодів і хвороб.
Прихильники православ'я тривалий час не визнавали Стрітення. Пізніше вони надали йому значення свята очи¬щення. Саме таким воно постало на Русі, утвердившись в основному як церковне свято. У народній свідомості Стрі¬тення знаменувало кінець зими і початок весняних госпо¬дарських турбот, про що свідчить і народне повір'я: «на стрітення зима з літом зустрічається».
Вхід Господній в Єрусалим. Це дванадесяте свято від¬значають в останню неділю перед Пасхою. Побутова його назва — Вербна неділя, яка є передднем страсного тижня, приуроченого «згадкам про страждання Христа».
За календарем воно безпосередньо примикає до Пасхи і не має постійної дати. Запроваджене воно в IV ст. як важ¬ливий стан підготовки до Пасхи. В основі його — біблей¬ська легенда про в'їзд Ісуса Христа з апостолами в Єруса¬лим, супроводжуваний творінням див. Народ радісно вітав Сина Божого пальмовими гілками. За день перед тим Ісус здійснив одне з найбільших див — оживив Лазаря.На Русі ритуальне значення пальмових гілок перене¬сене на гілки верби, які розпускаються на цей час, і, згідно з народним повір'ям, захищають від злих духів. Святку¬вання входу Господнього в Єрусалим покликано спонука¬ти віруючих відкрити свої серця для вчення Христа про воскресіння та вічне спасіння, як це зробили жителі Дав¬нього Єрусалима.