Сучасні наукові дані про виникнення релігії

Християнство почало визнавати знак хреста як один із символів своєї релігії у III ст., вшановуючи його не як знаряддя страти, на якому загинув Христос, а як знак, що символізує образ Христа — небесного спасителя.

У IV ст. язичники поступово почали переходити у но¬ву віру, оскільки християнські символи й обряди були по¬дібні до звичної їм символіки та обрядності давніх релі¬гій. Багато їх продовжувало носити хрест, який раніше уособлював їхніх богів, а тепер Бога-спасителя.

Християни вшановують різні форми хреста: чотири-, шести-, восьмиконечні. Однак Т-подібний хрест ніколи не був предметом поклоніння. І в жодній з ранньохристиян¬ських катакомб не було знайдено зображення Христа, ро¬зіп'ятого на хресті. Спочатку зображення його було сим¬волічним — у вигляді агнця (ягнятка), пастиря, що несе вівцю на плечах. Пізніше з'явилося зображення Христа з хрестоподібним знаком на голові (саме так за давнім зви¬чаєм зображували язичницькі божества). Згодом Христа почали зображувати людиною на тлі хреста. Спершу він був не розіп'ятим, а таким, що благословляє: руки опуще¬ні, голова прямо, очі відкриті, стоїть на землі або на Єван¬гелії. І тільки у XII ст. Ісуса почали зображати розіп'я¬тим на хресті.

Так образ Христа, який страждає на хресті, став го¬ловним символом християнської релігії. У середні віки він був поширений у багатьох країнах. На перехрестях доріг і вулиць стояли каплички з розп'яттям, на стінах

соборів і церков, будинків і замків, на знаменах, печатках і гербах — всюди були розп'яття або хрест. Образ Хрис¬та вважається втіленням страждань усього людства, си¬мволом смиренності й терпіння, значущими для кожної людини, яка прагне заслужити потойбічне блаженство. Хресний шлях Ісуса Христа — взірець життєвого шля¬ху християнства. Кожен повинен терпляче нести свій хрест, як Христос, який ішов на місце смерті із знаряд¬дям страти на плечах.У давнину серед віруючих була поширена притча про людину, яка звернулася до Бога, нарікаючи, що на її долю незаслужено випав тяжкий хрест. Бог запропонував їй са¬мій вибрати посильний. З безлічі хрестів людина вибрала той, який видався їй найлегшим, сказавши, що його згодна нести все життя. То був саме той хрест, який вона несла і який був їй призначений з появою на світ. Ця притча переконувала, що кожна людина повинна покірно нести призначений їй Богом хрест, тобто призначені їй випробу¬вання. В цьому — суть християнської моралі, значення культу хреста.

Однак культ хреста цим не обмежується. Знак хреста продовжує бути магічним знаком. І в сучасному христи¬янстві хресту поклоняються не тільки як символу страж¬дань Ісуса, а й як символу спасіння, вічного життя. Вірую¬чі носять хрест на шиї як священний знак-амулет, що обе¬рігає від зла. В давнину селяни вішали коням і коровам на шию хрестики, щоб запобігти епідемії. На перехрестях доріг ставили хрест, щоб відганяв злих духів. У Норвегії перед Різдвом і Новим роком на дверях і вікнах малюва¬ли хрести, щоб у будинок не проникала нечиста сила.

Вважають, що звичай хрестити рот і говорити «на здо¬ров'я» при чханні виник під час чуми в середньовічній Європі. Позіхання і чхання були її симптомами, тому лю¬ди намагалися відхреститися від злого духу чуми. В IV ст. Папа Римський Пелагій І наказав, щоб усі, хто чхає, обо¬в'язково промовляли закляття «на здоров'я». У давніх євреїв був навіть дух чхання Аскарон. В Індії вважали, що душі виходять з тіла через ніздрі, і тому, хто чхав, ба¬жали здоров'я, щоб душа не втекла.

Віра в силу хреста породжувала думки, що він може бути навіть засобом викриття злочинів. Магічні власти¬вості хреста свідомо переносили і на деякі рослини, які своїм виглядом нагадували його. Існує повір'я, що лісова рослина петрів хрест дістається тільки щасливим людям, допомагає відшукати скарби, оберігає від нечистої сили. Усвідомлення магічного значення хреста зумовило зви¬чай встановлювати їх на спорудах храмів. Ще давнішим є «хресне знамення». Цей жест походить з тих часів, коли людина, поклоняючись своєму божеству і виражаючи го¬товність принести себе в жертву, вказувала на різні части¬ни свого тіла. Ритуальний жест при сотворенні «хреста» вимагає особливого положення пальців. Теологи поясню¬ють його вірою в триєдиність Бога, який постає як Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий.

Утворення християнської церкви

Формування й розвиток християнської релігії, як відо¬мо, відбувалися в общинах первісних християн, які пізні¬ше злилися у християнську церкву. Християни вважають її божественним встановленням Ісуса Христа, який дору¬чив владу над нею апостолові Петру, а той передав божес¬твенну благодать усьому духовенству.

На перших порах зв'язок між общинами був слабким, обмежуючись хіба що обміном проповідниками. Більш-менш структурно й організаційно окреслені організації християн почали виникати у процесі поширення їх релі¬гії серед населення Іудеї, інших народів Римської імперії, їх діяльність зводилася до організації релігійних зібрань, спільних трапез. Кліру ще не було. Навіть Ісус Христос не мав духовного чину. Його вважали Учителем, Спасителем, Господом.