Дослідження інтелекту у студентів вищих навчальних закладів

Штучна людина – робот, мисляча машина – часто ототожнюється з оживленим мерцем, повсталим трупом, що стає подiбним до запрограмованої машини (згадаймо фiльми “Досконалий солдат”, “Зомбi”, “Суддя Дред”, “Газонокосар” та iн.). Що, знову ж таки указує на негативне вiдношення до можливого конкурента по розуму. Щоправда, у “Термiнаторi-2” (так само як у “Робокопi”) уже вiдбувається подiл на поганих i добрих роботiв залежно вiд їхнього вiдношення до людини: “за” чи “проти”. Загальна комп’ютеризацiя, створення вiртуальних програм, iгор, мережi Iнтернет i можливостi, що вiдкрилися у зв’язку з цим, iстотно змiнили вiдношення до здатних мислити машин у бiк позитивних, одночасно наблизивши їхню реальну появу в побутi i роботi (вже є безлiч програм, що здатнi самостiйно навчатися – перших наближень штучного iнтелекту). Так що описана картина митного контролю, де головне рiшення здiйснюватиме комп’ютер (робот, автомат i т.д.), а митниками стануть штучнi апарати (як це демонструють рiзнi фантастичнi фiльми, зокрема, “Гостя з майбутнього” ще радянського виробництва з бiороботом-митником у секторi часу або “Чужий” з головним комп’ютером-координатором Матiр’ю), сьогоднi вже не здається настiльки фантастичною. [16]

Розглянемо, що ж таке взагалi являє собою штучний iнтелект, тiсно зв’язаний, на вiдмiну вiд звичайних машин, iз проблемою психiки i психiчного. У кiбернетичному моделюваннi психiки слiд зазначити два iстотних моменти:

- узагальнення поняття “машина”, що у кiбернетицi розглядається як пристрiй, що не тiльки перетворює речовину й енергiю, але головним чином перетворює iнформацiю.

- єднiсть фiзiологiчних i психiчних процесiв.

Iдеї про роль випередження в процесах вiдображення розвиваються в так званих “живих” моделях, коли за модельний об’єкт для деякої дослiджуваної бiологiчної системи використовується iнша бiологiчна система. До них вiдносяться моделi зовнiшнього i внутрiшнього середовища i “моделi потрiбного майбутнього”. Усi нашi уявлення про зовнiшнiй свiт матерiально здiйснюються нервовими процесами мозку, якi можна розглядати у виглядi своєрiдних моделей “зовнiшнього середовища”. Це один з типiв “живих” моделей. Iнший тип – штучнi моделi, джерелом яких може бути, наприклад, методика дослiдження умовних рефлексiв I.П. Павлова, що полягає в iзоляцiї органiзму вiд реального зовнiшнього середовища й у створеннi її штучної спрощеної моделi.

У мозок надходить iнформацiя i “зсередини” органiзму – з його внутрiшнiх органiв, м’язiв i т.д. На цiй основi в мозку утворюється “нервова модель” внутрiшнього середовища – свого роду матерiальний код, яким записана iнформацiя про поточну обстановку i цiлу низку життєвих процесiв. Якщо iнформацiю, необхiдну для побудови зовнiшнього середовища, мозок одержує через органи чуттiв, то вiдображення чи модель того, у що має перетворитися ця обстановка вiдповiдно до потреб органiзму, мозок створює сам – хоча поки що не ясно, яким “кодом” i в яких формах. Пiзнавальнi процеси будь-якої складностi являють собою активне моделювання сприйманого фрагмента дiйсностi.

Аналіз питань кібернетичного моделювання роботи мозку дозволяє зробити два істотні методологічні висновки. Перший стосується аналізу співвідношення можливостей людини i кібернетичної машини в плані моделювання на машині функцій мислення. Другий висновок відноситься до з’ясування факторів, що обмежують можливості кібернетичного моделювання психіки, одним зі шляхів подолання якої є розробка методів евристичного програмування, заснованого на вивченні i використанні принципів мислення людини.

Дослiдження в галузi штучного iнтелекту виникли пiд впливом iдеї спiльностi процесiв керування i передачi iнформацiї в живих органiзмах, суспiльствi i комп’ютерах. Сам термiн “штучний iнтелект” був уведений Дж. Маккартi в 1956 р. Фiлософська “прийнятнiсть” проблематики була обумовлена спiнозiанським уявленням, що лежить у її пiдґрунтi, про те, що “порядок i зв’язок iдей тi ж самi, що порядок i зв’язок речей”. Тим самим створити в комп’ютерi структуру, що вiдтворює “свiт iдей”, означало просто напросто створити структуру, iзоморфну структурi речовинного свiту, тобто побудувати “електронну” модель свiту. Ця модель iнтерпретувалася як комп’ютерна модель людських знань про свiт, а процес людського мислення – як пошук таких трансформацiй моделi, що повиннi були перевести комп’ютерну модель у деякий фiнальний стан.

У ходi створення “штучного iнтелекту” вченi зiштовхнулися з низкою труднощiв. Основнi труднощi полягають у тому, що дотепер не iснує однозначного i загальноприйнятого визначення i розумiння “штучного iнтелекту”.Iснує безлiч визначень цього термiна. Так, А.В. Тимофєєв пропонує називати iнтелектом “способность мозга решать интеллектуальные задачи путем приобретения, запоминания и целенаправленного преобразования знаний в процессе обучения на опыте и адаптации к разнообразным обстоятельствам”. Причому найважливiшою вiдмiннiстю людського мислення є мова.