Дослідження інтелекту у студентів вищих навчальних закладів
Для Платона інтелект – над індивідуальне за природою творче начало, що прилучає людину до божественного світу. Однак Платон вказував на інтелект як на “інструмент, що дозволяє пізнати вічні речі лише розумом, а чуттєвий світ не вартий заходу, щоб його відкривати розумом”.
Арістотель вважав розум, інтелект, мислення безсмертною сутністю, на відміну від душі. Саме через розум люди належать до одного виду, оскільки закони пізнання одинакові для всіх людей, а душа у кожного іншого. Розум існує як всезагальна сутність і лише через розум можна досягнути безсмертя.У часи середньовіччя домінуюча була теза “філософія служниця теології” і інтелект слугував лише для пошуку доказів правдивості Біблії. Однак можна привести цікаве твердження Фоми Аквінського, що “лише розумом можна пізнати сутність речей”. Цим підтверджувалась важливість розуму у пізнанні, однак було суттєво обмежено область для його застосування.
У історії мінялось поняття інтелекту і область його застосування. У сучасному світі інтелект для психологів, це щось, що можна виміряти з допомогою тестів, тестів для визначення так званого IQ. А визначають його з прагматичною ціллю. Працедавці приймають на роботу працівників, що набрали багато балів IQ у надії отримати вправного робітника. У школах за тестами дітей розподіляють у різні групи для більш і менш обдарованих, щоб витрачати сили і кошти на тих хто має більше шансів потрапити до університету. У роки першої світової війни американці широко застосовували тести для визначення рівня інтелектуального розвитку серед рекрутів для того, щоб швидко розподілити їх за їхнім рівнем у відповідні військові підрозділи. Однак оскільки поміж рекрутів було багато людей, що погано володіли англійською мовою, то застосовувались два типа тестів - Альфа для знаючих англійську і Бета - для решти. [11] .
1.2. Моделі інтелекту
Інтелект у сучасній психології у залежності від прояву інтерпретують у зв’язку з навчанням, з когнітивним стилем, зі здатністю до адаптації, з активністю і саморегуляцією і так дальше. В ряді психологічних концепцій інтелект ототожнюється з системою розумових дій, зі стилем і стратегією розв’язку проблеми, з ефективністю індивідуального підходу до ситуацій, що вимагають пізнавальної активності. Однак напевно необхідно враховувати усі ці підходи при розгляді інтелектуальної діяльності людини. Та поклавши у основу якусь із цих концепцій створювались різні емпіричні структурні моделі інтелект одно факторна модель К. Спірмана, багатофакторна модель Л. Терстоуна, ієрархічна модель Ф. Вернона, кубоподібна модель Дж. Гілфорда, модель Р. Кеттела.
Була здійснена спроба знайти серед цих моделей інтелекту ту, котра краще всього описувала б побутове уявлення про інтелект. Опитувались школярі 10-го класу і студенти-психологи. Ми прийшли до думки, що найбільш близькою по змісту є модель Спірмана.
Крім того в ході досліджень вони виявили, що групові і індивідуальні уявлення про загальні і розумові здібності детерміновані предметною діяльністю суб’єкта опитувань. [18] .
1.3.Складові інтелекту.
Рівень інтелектуального розвитку складається з вербальної і невербальної частини. Цікавим є питання як підставляються ці частини. Вербальний фактор грає суттєву роль в процесі розв’язку невербальних тестів.
В структурі інтелекту дорослої людини вербальна компонента може становити якщо не основу рівня інтелектуального розвитку, то хоча б становити одну з головних ролей.
З цього ми робимо висновок, що посилюючи вербальну складову можна підняти загальний рівень інтелекту, збалансувавши його за вербальною і невербальною складовими.
Було показано, що чим вищий є інтелект, тим меншим є градієнт інтелекту (різниця між вербальним і невербальним коефіцієнтами інтелекту). Крім того виявлено, що низький рівень розвитку інтелекту зв’язаний з високою невербальною варіативністю (різниця між найвищим і найнижчим значенням субтестів невербальної складової). Існує певний зв’язок між низьким рівнем загального інтелекту, максимальною величиною перепаду між значеннями вербального і невербального інтелекту, високою вербальної варіативністю і низьким рівнем розвитку невербального інтелекту.
Є думка, що саме невербальний інтелект визначає, з одної сторони, рівень розвитку інтелекту у загальному, а з другої – ступінь його організованості (оскільки значна величина перепаду між IQв IQнв свідчить, можливо, про дизкоординацію наглядно-дієвої і абстрактно-логічної рівнів інтелекту). [4] .