Спілкування

Результатом міжособистісної взаємодії та спільної діяльності виступає соціальна-психологічний клімат. Він ви¬являється в таких групових ефектах, як настрій і громадська думка, самопочуття та оцінки умов життя і праці людини в організації. Ці ефекти відображаються в міжособистісних стосунках, пов'язаних зі спільною діяльністю. Щодо харак¬терних особливостей соціальне-психологічного клімату мож¬на зазначити: по-перше, це суттєвий бік життєдіяльності людей; по-друге, він не однаковий у різних організаціях; по-третє, він по-різному впливає на учасників спільної ді¬яльності; по-четверте, його вплив відбивається па психо¬логічному самопочутті людей.

Соціально-психологічний клімат визначається як стан між¬особистісних стосунків, що можуть змінюватися. Динаміка зміни соціально-психологічного клімату зумовлена насам¬перед детермінантами зовнішнього плану (матеріально-тех¬нічними та організаційно-управлінськими умовами практич¬ної діяльності людей), а також відображенням і розумінням міжособистісних стосунків як взаємин. Таке трактування соціально-психологічного клімату грунтується на дослід¬женні його зв'язку з іншими умовами взаємодії людей у групі, визначенні його змістової структури з боку суспіль¬них відносин та міжособистісних стосунків.

Як же пов'язаним соціально-психологічний клімат з об'єк¬тивними умовами виробництва? Дослідження показують, що прямий вплив па нього справляють організаційно-управлінські та матеріально-технічні умови виробництва. Організаційно-управлінські умови порівняно з матеріально-техніч¬ними безпосередньо пов'язані з соціально-психологічним кліматом. Це пояснюється тим, що соціальна регуляція міжособистісних стосунків здійснюється через систему виробничих відносин, базованих на адміністративне правових за¬садах організації.

Організаційно–управлінські умови визначають структуру виробничих відносин. Вони мало залежать від волі конкрет¬ної людини й спонукають людей до певних видів взаємин, виступають ефективним засобом регуляції не тільки вироб¬ничого процесу, а й соціально–психологічного клімату. У цьому розумінні організаційно управлінські умови е суттє¬вими детермінантами соціальне психологічного клімату. Це зовнішні фактори.

Не менш важливу групу факторів, що впливають на со¬ціальне психологічний клімат, утворюють явища та проце¬си, що відбуваються в самій організації. Ці явища є на¬слідком соціальне психологічного відображення мікро-середовища (А. Свенціцький).

Передусім це характер офіційних організаційних зв'язків між членами первинної виробничої групи, що закріплений у формальній структурі даного підрозділу. Розбіжності між ти¬пами такої структури можна показати на підставі виділення таких моделей спільної діяльності:

1.Спільно–індивідуальна діяльність: кожен член групи викопує свою частину завдання незалежно від інших.

2.Спільно–послідовна діяльність: спільне завдання вико¬нується послідовно кожним учасником групи.

3.Спільно–взаємодіюча діяльність: завдання виконується за безпосередньої та одночасної взаємодії кожного учасника з іншими.Експериментальні дослідження засвідчують пряму за¬лежність між цими моделями та рівнем розвитку вироб¬ничої групи. Так, «згуртованість за спрямованістю» (єдність ціннісних орієнтацій, цілей та мотивів діяльності) в межах певної діяльності групи швидше досягається у третій моделі, ніж у першій та другій. Особливості тієї чи іншої моделі спільної діяльності в підсумку відбиваються на психоло¬гічних рисах групи. Найбільше позитивних виборів було зроблено в групі третьої моделі, найменше — в групі пер¬шої. Для робітників конвеєрного виробництва (друга мо¬дель) характерний більший ступінь задоволеності працею, ніж для робітників, не пов'язаних функціонально (перша модель). Задоволеність міжособистісними стосунками збіль¬шується за умови переходу від першої моделі до третьої. Поряд із системою офіційної взаємодії на соціально–пси¬хологічний клімат впливає його неофіційна організаційна структура. Продуктивність виробничої групи визначається ступенем єдності ЇЇ формальної та неформальної структур. Чим вищий цей ступінь, тим позитивніші впливи, що фор¬мують клімат групи.

Характер керівництва, що виявляється в тому чи іншому стилі взаємин між офіційним керівником та підлеглими, також впливає на соціальне-психологічний клімат. Дослід¬ження цього впливу мас враховувати як психологічні особ¬ливості керівника, так і сумісність керівника й підлеглих. Стилі* керівництва — один із найважливіших факторів впливу на клімат групи.

Наступний фактор, що впливає на соціально-психоло¬гічний клімат групи, зумовлений індивідуально–психологіч¬ними властивостями. Члени групи як особистості визнача¬ють її соціальну мікроструктуру, специфічність якої в найзагальнішому вигляді зумовлюється соціальними та демо¬графічними ознаками. При глибших і тісніших взаємозв'яз¬ках у процесі спільної діяльності саме взаємо до повне пня психологічних властивостей може стати найважливішою умо¬вою формування позитивних стосунків, поліпшення соці¬ально-психологічного клімату.