Спілкування

З'ясування — це звернення до співрозмовника за уточ¬неннями. Воно проводиться з допомогою «відкритих» і «за¬критих» запитань. «Закриті» запитання вимагають відповіді типу «так» чи «ні». «Відкриті» змушують дати розгорнуту або уточнюючу відповідь. Доцільніше користуватися переважно «відкритими» запитаннями, тому що «закриті» переключа¬ють співрозмовника з позиції пояснюючого на позицію влас¬ного захисту, а це може загострити конфліктну ситуацію.

Мета перефразування — власне формулювання почутої інформації, особливо коли інформація здається нам зро¬зумілою. Власне формулювання почутого підсилює адекват¬ність змісту бесіди.

Відображення почуттів акцентує увагу на емоційному стані співрозмовника, його ставленні до змісту бесіди. Хоча різниця між почуттями та змістом повідомлення певною мірою відносна і її не завжди можна чітко визначити, але у випадках, коли співрозмовник побоюється негативної оцінки, він може приховувати своє ставлення до певних подій, фактів.

Резюмування є сенс застосовувати під час тривалих бесід, його функція — підбити підсумки бесіди або поєднати ок¬ремі її фрагменти в єдиний змістовий контекст.

Розглядаючи структуру діалогового спілкування, П. Міцич виділяє п'ять його стадій: початок бесіди, передання інформації, аргументація, нейтралізація, прийняття рішень ЦИМ стадіям відповідають п'ять основних принципів веден¬ня ділових бесід: звернути увагу співрозмовника, збудити у нього зацікавленість, детально обгрунтувати бесіду, виявити Інтереси й усунута сумніви, втілити інтереси співрозмов¬ника в остаточне рішення.

У бесіді ми виступаємо «посередниками» між конкрет¬ною ситуацією і певною людиною або групою. Тому пот¬рібно орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуа¬цію. Ми маємо й певні цілі відносно співрозмовника: пояс¬нення (лекція, повідомлення), стимулювання ініціативи; фор¬мування або Підсилення певного настрою. Відповідно до цього можна виділити такі види бесід:

професійні бесіди, коли розглядаються спеціальні проб¬леми без впливу на почуття;

промови, мета яких — досягнути домовленості щодо спіль¬них дій у процесі Інформації та аргументації. Такі промови впливають як па почуття, так і на розум та волю. Особли¬вим видом таких бесід є дискусії й дебати;виступи, що торкаються певної події (вітальні промови подяки, вступні слова).

2. СПІЛКУВАННЯ ЯК ІНТЕРАКЦІЯ. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ГРУПИ

Інтерактивна сторона спілкування підкреслює ас¬пекти, пов'язані з безпосередньою організацією спільної ді¬яльності людей, їхньою взаємодією. В процесі діяльності для п учасників важливий не тільки обмін інформацією, а й планування спільної діяльності. При цьому регуляція дій здійснюється не окремими учасниками діяльності, а самого групою. Поняття «взаємодія» фіксує увагу не на акті кому¬нікації, а па акті організації спільних дій, що створює мож¬ливість для спільної діяльності групи. Отже, інтерактивна сторона спілкування характеризується такими діями людей, які створюють реальну ситуацію взаємодії. Його найваж¬ливіша характеристика — спільне прийняття та реалізація рішення.

2.1. Види взаємозв'язку в спільній діяльності

Для соціально–психологічного аналізу і практики най¬важливіші ті види групової діяльності, в яких взаємна за¬лежність між її учасниками є максимальною. У багатьох виробничих групах взаємозв'язок опосередкований загальни¬ми цілями (заданий соціальне), але діяльність індивідуальна за своєю природою (змістом праці).

Є такі види спільної діяльності, в яких дії одного учас¬ника неможливі без одночасних або попередніх дій інших членів групи. Взаємозв'язок тут опосередкований не тільки умовами, а й засобами реалізації спільних дій (наприклад, у конвеєрному виробництві).

Узгодження операцій і дій, їх темпу та ритму є важливою умовою підвищення ефективності спільної діяльності. Така діяльність вимагає узгодження, розподілу функцій. Ці функ¬ції обов'язково мають бути координовані, загальні підсумки роботи групи залежать від оптимального узгодження в часі й просторі. За максимального значення умов взаємозв'язку (в певних видах діяльності) досягнення мети і реалізація дій одного партнера неможливі без одночасного або поперед¬нього досягнення мети та реалізації дії іншого (інших). Оче¬видно, функція координації, узгодження є визначальною в організації спільної діяльності, взаємодії.