Спілкування

Спілкування може розглядатися як сторона, умова діяль¬ності або як окремий вид діяльності. Але зв'язок спілку¬вання й діяльності полягає саме в тому, що завдяки спілку¬ванню діяльність організується. Розбудова плану спільної діяльності вимагає від кожної людини розуміння мети ді¬яльності, засобів реалізації, розподілу функцій для ЇЇ досяг¬нення. Специфіка спілкування в процесі діяльності полягає у створенні можливості організації та координації діяльності її окремих учасників. У спілкуванні відбувається збагачення діяльності, розвиваються й утворюються нові зв'язки та сто¬сунки між людьми.

1.2. Функції спілкування

У характеристиці спілкування важливими є його функ¬ції. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну, регуляційно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості лю¬дей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Тре¬тій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти ін¬ших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, по¬рівняння поглядів тощо).

Рєгуляцїйно–комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуля¬цію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших лю¬дей, і реагує па їхні дії. Відбувається процес взаємного нала¬годження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійс¬нюються взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно–комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін.

Афективно-комунікативна функція характеризує емоцій¬ну сферу людини. Спілкування впливає па емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального. Однією з особливостей спілкування є формування міжособистісних стосунків.Виходячи з названих вище функцій, Г. Андреева виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформа¬цією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну (розуміння людини людиною).

Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпно роз¬крита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування — це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взає¬модії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єкта), В акті міжособистісної кому¬нікації важливу роль відіграють значущість інформації, праг¬нення сприйняти її загальний зміст.

Ще одна особливість комунікативного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуван¬ню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами. Такий вплив випускається з увага при інформаційному під¬ході.

Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови можливе досягнення партнерами взає¬морозуміння. Якщо немає такого загального розуміння, мо¬жуть виникати перепони в процесі спілкування, так звані комунікативні бар'єри. Останні постають унаслідок дії пси¬хологічних факторів — різних диспозицій, установок, цін¬нісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особ¬ливостей тощо.

1.3. Невербальна комунікація

Комунікаційний процес реалізується за допомогою певних засобів — знакових систем. За критерієм знакових систем можна виділити невербальне та вербальне спілку¬вання.

Невербальне спілкування відбувається, як правило, неусвідомлено, мимовільно. Хоча люди певним чином конт¬ролюють своє мовлення, можна шляхом аналізу міміки, жестів, Інтонації оцінити правильність, щирість мовної Ін¬формації. Для розуміння невєрбальних елементів спілкуван¬ня необхідне, як правило, спеціальне навчання.