Економічні та політичні переміни у країнах Балтії в 1990-х, поч. 2000-х рр

Інтеграційні процеси між трьома прибалтійськими країнами найвідчутніше проявилися у військовій сфері. За рішенням, прийнятим 5-ю сесією Балтійської асамблеї, з листопада 1994 р. тут почав діяти оборонний союз, зроблено перші кроки в напрямі об’єднання збройних сил трьох держав у єдину систему, а саме:

- створено спільні військові підрозділи, зокрема миротворчий батальйон «Балтбат», відповідальність за підготовку якого покладено на Латвію, а також з’єднання мінних тральщиків «Балтрон» та підрозділи контролю за повітряним простором (BASCC) – відповідальність за їх діяльність покладено відповідно на Естонію та Литву. Надалі планується організувати єдину Балтійську систему управління повітряним рухом (ВALTNET);

- поєднано зусилля в практичній реалізації програми «Партнерство заради миру» (модернізація елементів військової структури, консультації з питань військового будівництва, організація прикордонної служби, навчання військовиків у військових закладах західних країн тощо);

- проведені спільні військові навчання (у квітні 1996 р. маневри «Янтарна долина» проводились на полігонах литовської мотопіхотної бригади «Залізний вовк»; у липні того ж року – навчання підрозділів країн Балтії та ЗС США на латвійському полігоні Адажи поблизу Риги; на початку вересня 1996 р. – спільні навчання ВМС Латвії та Німеччини з пошуку та ліквідації морських мін у Ризькій затоці; регулярні навчання «Балтбату» – «Baltic Trainer-1 та 2», «Baltic Trail-1 та 2»; у 1997 р. – оперативно-тактичне навчання ЗС Балтії; «Павасаре-веяс-98» – 23-27 березня 1998 р.);

- військове співробітництво з країнами Північної Європи, які здійснюють стосовно країн Балтії так звану політику м’якої безпеки. Передбачається постійне збільшення участі прибалтійських країн у різних формах співпраці, зокрема в питаннях ядерної та екологічної безпеки, торговельно-економічного, транскордонного та митного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією та організованою злочинністю. Одне слово, сфера міждержавних взаємовідносин передбачає створення ефективних регіональних механізмів упередження не стільки воєнних дій, скільки нових викликів та погроз. З ініціативи Норвегії для координації зусиль країн Північної Європи створено спеціальний орган, що розглядає питання допомоги Литві, Латвії та Естонії в організації їх системи оборони. Цей орган дістав назву «Балтсеа». Таку ж мету переслідує Данія, яка провела у 1997 р. засідання так званої Копенгагенської групи і постійно заохочує її діяльність. Схвалення і підтримка балтійських оборонних проектів країнами Північної Європи знаходять прояв і в таких акціях:

• фінансування модернізації оборонних систем Латвії, Литви та Естонії (у 1998 р. Данія, наприклад, надала цим країнам фінансову допомогу в розмірі 13 млн дол. США, а у 1999 р. – до цієї суми додано ще 2,5 млн дол.);

• підготовка військовиків (у Норвегії проводився вишкіл естонського підрозділу «Балтбату», а рота естонських ЗС побувала у норвезькому миротворчому батальйоні «Норбат», який несе службу в Лівані. У Норвегії проходять навчання екіпажі кораблів «Балтрону» [4, 3]);• лобіювання практичної участі країн Балтії в роботі натовських структур (датський міністр оборони Х. Хеккеруп, наприклад, відстоює участь трьох прибалтійських країн у роботі командування ОЗС НАТО в зоні Балтійських заток – КОМБАЛТАП, яке розташоване у датському місті Каруп).

Таким чином, країни Балтії, не потрапивши у першу хвилю кандидатів до вступу в НАТО, знайшли певні механізми співпраці з країнами-членами Північноатлантичного альянсу. Вони не втрачають надії на позитивне вирішення цього питання в майбутньому, а їхній досвід економічної та військово-політичної інтеграції з урахуванням специфіки відносин у трикутнику Росія – НАТО – країни Балтії являє певну цінність для України та інших країн-членів ГУУАМ.

У цьому контексті нового смислу набуває ідея балто-чорноморського співробітництва, активним учасником якого планує стати Польща. Як слушно зауважив перший заступник міністра закордонних справ України Є. Бершеда, «економічним стрижнем цього співробітництва Півночі і Півдня в середині Європи служить проект транспортування каспійських енергоносіїв через Україну, що дозволяє підвищити ступінь диверсифікації енергозабезпечення європейських країн і відродити древній шлях «із варяг у греки» [1, 24].

Свідченням актуальності питання забезпечення міжрегіональної співпраці чорноморських та балтійських країн стало проведення за є пропозицією Президента України Л. Кучми конференції «Балто-Чорноморське співробітництво: до інтегрованої Європи ХХІ століття без розподільних ліній». Відбулася вона в Ялті у першій половині вересня і визначила нові можливості співпраці країн Балтії та Чорномор’я, сприяла формуванню спільних підходів до участі в процесах інтеграції Європи ХХІ століття. Гостями Леоніда Кучми були президенти: Азербайджану – Гейдар Алієв, Болгарії – Петр Стоянов, Вірменії – Роберт Кочерян, Грузії – Едуард Шеварднадзе, Естонії – Ленарт Мері, Латвії – Вайра Віке-Фрейберга, Литви – Валдас Адамкус, Молдови – Петру Лучинські, Польщі – Александр Кваснєвський, Румунії – Еміль Константинеску, Словаччини – Рудольф Шустер, Угорщини – Арпад Гьонц і Фінляндії – Марті Ахтісаарі. Президенти Чехії – Вацлав Гавел і Туреччини – Сулейман Демірель не змогли приїхати до Ялти з поважних причин.