Ультраправі партії
Політологи були здивовані проголошенням “слов’янської доктрини” УНА-УНСО. Самі УНСОвці пояснюють це тим, що раніше слов’янські народи захищала Росія, УНА-УНСО має відібрати цей привілей для України та об’єднати все слов’янство навколо Києва. Спочатку “слов’янську доктрину” сприйняли як черговий жарт на кшалт: “Вам потрібна об’єднана Європа? Ми її об’єднаємо! УНА-УНСО”. Однак з часом керівництво УНА провело декілька спільних конференцій з білоруськими та російськими націоналістами, велися також переговори з Ісламською партією Відродження. Придністров’я стало прикладом серйозності намірів УНА-УНСО щодо слов’янства. УНА-УНСО висунуло гасло Української імперії як фактора виживання слов’янської цивілізації 12). “Наші люди, - казав Дм.Корчинський, - звикли жити у великій державі, ми зробимо Україну великою державою, щоб народу не потрібно було міняти своїх звичок”. Тут доречно згадати слова Дм.Корчинського, сказані на теоретичній конференції УРП в 1991 році. Існує ідеологія, казав Провідник, існує програма - і не завжди вони мають збігатися.
Незрозумілою для дослідників є діяльність УНА-УНСО в УПЦ-КП. Як відомо, УНА-УНСО була найпершою організацією, що підтримала митрополита Філарета в його намаганні усамостійнитись від Москви. Неодноразово священики УПЦ-КП освячували знамена УНСО. Капелан загону УНСО “Арго” о.Роман належав до Київського патріархату.
Православ’я було проголошено офіційною релігією УНА-УНСО. Однак для багатьох членів організації релігія була свого роду ритуалом. В УНА-УНСО взагалі багато ритуалів. “Сенс обряду, - писав Дм.Корчинський, - саме в тому, що він довгий (повторюваний) і незрозумілий, безсенсовий...” 13).
Київський патріархат використовував УНСО як штурмові загони для захоплення церков, приходів, майна та забезпечення безпеки своїм акціям. Згадаймо хоча б штурм Лаври у 1993 році чи похорон Патріарха у 1995 році.Приблизно з кінця 1993 - початку 1994 років УНА-УНСО надто захопилася ліворадикальним екстремізмом. На шпальтах її часописів з’являються статті, присвячені RAF, Червоним бригадам; Маркузе, Дебре, Негрі і т. інше. Через захоплення керівництва ідеями лівого радикалізму стався розкол між Ю.Шухевичем та командою Дм.Корчинського. Шухевич звинуватив керівництво УНА-УНСО у ревізіонізмі і нацизмі та захопленні ідеями анархізму. В свою чергу керівники Асамблеї звинуватили Шухевича у зраді і оголосили себе “організацією нового типу” 14).
Це було недалеко від правди, оскільки “доктрина дестабілізації” являє собою майже цитатник Мао Цзедуна. “Провокація, Репресія, Революція!” - гасла, що притаманні лівим 60-тих, а зараз УНА-УНСО. “Нація існує лише в двох можливих станах: у стані війни, себто розвитку, або в стані миру, себто занепаду... Нема великої цілі і засобів досягнення її - нема розвитку. Обмеження засобів є обмеженням розвитку... Війна є спробою увійти у сутність речей і явищ, вона є в цій спробі мистецтвом. Війсковий час був часом “великого вибуху”. Часом війни і розвитку, часом народження великих ідей і великих цивілізацій... Людство підходить до нового “військового часу” 15). Ця цитата взята не з “червоної книжечки” Мао, а з теоретичної статті О.Вітовича “Війна як спосіб буття”.
В одному теоретичному часописі УНА-УНСО можна знайти карикатуру, де зображено ідеал УНА - хлопчик, що раніше мив машину буржуа, сидить у ній, а буржуа миє її. І це на фоні УНСОвської “національної революції”. Як бачимо, УНА-УНСО відстоює інтереси визначеного прошарку населення - люмпену. Дмитро Корчинський гарно визначив соціальний прошарок, на який орієнтується УНА-УНСО. “Спирається і орієнтується не стільки на соціальний прошарок, як на своєрідний психологічний тип людини та молодь, яка сьогодні бажає всього і негайно” 16). Як довели події 18 липня 1995 р. під час поховання Патріарха, УНА-УНСО можуть викликати досить суттєві кризові ситуації. Відміна реєстрації УНА як партії призвела не стільки до занепаду її діяльності, скільки до активізації. Так, на останіх виборах до ВР у грудні 1995 р. УНА висунуло 9 кандидатів.
УНА-УНСО - це значний фактор в українській політиці, і не помітити чи ігнорувати його вже не можна. “Ми не багаточисельна сила, але реальна”, - сказав один учасник абхазської війни. Їх усього три-п’ять тисяч чоловік по всій Україні, реально діючих не більше 400 чоловік. Однак вони мають трьох депутатів у Верховній Раді України.
УНА-УНСО видає часописи “Замкова гора”, “Українські обрії”, “Голос нації”, “Черкаська зона”, “Наша Справа” та теоретичний журнал “Націоналіст”.
V. Партія слов’янської єдності України. (ПСЄУ)
ПСЄУ виникла в результаті об’єднання російських націоналістичних організацій, що діяли в Україні. До партії увійшли - Українська філія “баркашовців”, Слов’янський Союз та інші. Від моменту створення ПСЄУ вела роботу на об’єднання російських патріотичних сил в Україні. Під час жовтневих подій 1993 року в Москві члени ПСЄУ захищали Білий дім і навіть були нагороджені за це т. зв. Радою національного порятунку, яку очолює С.Умалатова.