Ультраправі партії
В 1994-95 рр. УНА-УНСО активно допомагає Чечні в боротьбі за свою незалежність. Російські мас-медіа стверджували, що на боці Дудаєва воює регулярна частина УНА-УНСО в складі 600 чоловік.
В Чечні воювали УНСОвці, але кількість їх не перевищувала 10-15 чоловік. Самі ж керівники УНА-УНСО не визнавали наявності своїх людей у Чечні, але й не заперечували цього. Депутат Ю.Тима, голова політичної референтури А.Лупиніс та тележурналіст Н.Чангулі привезли в Україну повний відеозвіт про звірства росіян у Чечні. Цікавим є той факт, що чеченці були на боці абхазців усього рік тому. Чеченські формування у складі Конфедерації Гірських Народів Кавказу воювала проти Грузії. Тепер УНСО спільно з чеченцями бореться з російським імперіалізмом. Це щодо зовнішньої політики УНА-УНСО.
У внутрішній політиці УНА-УНСО керується національними інтересами України», сказано в Програмі організації.
Для поширення свого впливу на робітників УНА заснувала Українську Національну Асамблею Праці та чисельні профспілкові організації.
Після неодноразових спроб впливати на Спілку Офіцерів України, УНА-УНСО створило власну Незалежну Профспілку Військовослужбовців України (НПВУ), яку очолив О.Слюсарєв. НПВУ вже провела ряд акцій і зарекомендувала себе як впливова профспілкова сила.
Фінансування УНА-УНСО залишається досить невизначеним. Самі керівники УНА стверджують, що знаходяться на “повному фінансовому самозабезпеченні», тобто існують за рахунок членських внесків, видавничої діяльності та добровільних пожертв. Однак можна стверджувати, що численні акції УНА-УНСО вимагають чималих коштів. Стверджують, що УНА-УНСО фінансується об’єднанням «Рутенія», яка є фактично “фінансовим підрозділом УНА». Велася мова про кримські джерела фінансування та міфічні «російські гроші». Чимало оглядачів схильні вважати джерелом фінансування УНА-УНСО Київський Патріархат (УПЦ КП).Як би там не було, УНСОвці окрім організації своїх вишколів та зібрань, жертвують і на благородну справу. Так, у березні 1993 року Вінницька УНА пожертвувала один мільйон карбованців на створення в місті безкоштовної їдальні для малозабезпечених громадян - це в той час, як офіційна влада виділила всього 30 тисяч крб.
Гасла УНА-УНСО є простими й ефективними - «Сила! Добробут! Порядок!». Робітникам пропонується: «Якщо в туалеті заводу не працює кондиціонер - спали квартиру директора!»
Молоді пропонується “букова дисципліна” (за провини від 2 до 50 ударів палицею), вегетаріанство, целібат, війсковий вишкіл, “Невинних немає!”. На перший погляд, незвичне оголошення УМО “Рутенії” про “набір підлітків від 12 до 15 років до вступу у клуб рукопашного бою “Волошок” видається дивним, але подібні клуби поширені по всій Україні. На вишколах, що проходять кожного місяця, а особливо під час літніх канікул, буває біля 500 підлітків, хлопців та дівчат, які проходять відбір до лав УНСО 11).
Ідеологія УНА-УНСО є досить неординарним явищем. На початку своєї діяльності УНС сповідувала радикальний інтегральний націоналізм донцовського типу. Націоналістична фракція СНУМу мала декілька теоретичних часописів, зокрема, “Напрям” (Львів). З утворенням УНС, частина Київського СНУМу відійшла в цю організацію. Використавши структуру УМА, УНС перетворилася на “внутрішню партію”, свого роду закритий орден для вибраних. До УНС приймають лише тих, у кому керівники УНА-УНСО переконані на сто відсотків. УНА є “зовнішньою партією”. УНСО - це штурмові загони.
Зрозумівши, що інтегральний націоналізм утратив свою привабливість ще в сорокових роках, а копіювання ідей НСДАП чи ОУН(б) є звичайним анахронізмом і, окрім політичної повільної смерті, нічого не принесе, керівники УНА-УНСО розпочали модернізацію ідеології. Старі гасла пристосовувались до нових обставин, переймався іноземний досвід. Уже тоді інтелектуальний рівень ідеологічних писань УНА-УНСО був на порядок вищий, ніж, скажімо, ДСУ, ПУН чи КУН.
Однак захоплення революційністю призвело до синтезу революційних теорій з націоналізмом. Взагалі є цікавою тенденція запозичення праворадикальними організаціями ліворадикальних методів та ідей. УНСО використовує майже всі методики лівих. Так, штучне створення субкультури, потім постмодернізм, “веселість революції”, театральність, що на Заході притаманне лівим, можна зустріти в УНА-УНСО. В ясних й чітких гаслах, поєднаних з туманними писаннями Дм. Корчинського, впізнається “щось зі Сходу”.
Ні для кого не є секретом, що частина молоді, яка іде до війскових формувань такого типу, походить з неповних сімей чи мають проблеми з батьками. У “сильній” структурі вони знаходять батьківський початок, свою сім»ю. Звичайно, під цю категорію підходять не всі члени УНА-УНСО, частина з них дійсно вірить у ці ідеї. “Веселість революції”, ознаку ліворадикалів Заходу, УНА-УНСО прийняли беззастережно. Поглянемо лише на “Українські обрії” або “Черкаську Зону”. Існує навіть певний унсовський стиль у гуморі.