Ультраправі партії
Офіційний орган ДСУ - газета “Незборима нація”.
II. Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ) та інші ультраправі угрупування.
Організація Українських Націоналістів в Україні виникла в результаті розколу, що стався в ДСУ. Почесний голова ДСУ І.Кандиба відійшов до новоствореної ОУНвУ, прихопивши партійний часопис “Нескорена нація”, засновником якого він був.
Ідея відновлення ОУН в Краї існувала в Західній Україні давно. Ще наприкінці 1989 року виникла ОУН-Крайова Частина. У своїй політичній декларації ОУН-КЧ заявила, що сповідує “офірну вірність українському ідеалові; український націоналізм...” 1). І твердо стоїть на платформі побудови УССД. Програмні документи ОУН-КЧ дуже перегукувалися з Постановами Надзвичайного Збору Українських Націоналістів серпня 1943 року. Особливо в економічних питаннях: різні форми власності з домінуючою ринковою системою господарювання.
Окрім цього з 1990 року велися переговори ініціативних груп по створенню осередків ОУН з керівництвами ОУН, як з “мельниківцями”, так і “бандерівцями”. Представники з України були присутні на зборах ОУН(б) та ОУН(м) і виражали свої інтереси.З часом, після перенесення на Україну ОУН(б) на чолі з Славою Стецько та ОУН(м) М.Плав’юком, склався прецедент, що призвів до чергового розколу націоналістічного руху. Замість об’єднання ОУН в Україні почало діяти чотири ОУН відразу: ОУН(б) (КУН), ОУН(м), ОУН(з) (А.Камінського) та ОУНвУ.
“В 1992 Слава Стецько, ігноруючи бажання групи членів націоналістічного підпілля в Краї, утворила Конгрес Українських Націоналістів замість ОУН”. Свою відмову легалізувати ОУН Стецько пояснила елітарністю цього утворення. Тому у 1993 році М.Сливка та І.Кандиба у Львові скликали ОУН в Україні. КУН прореагував на цю акцію “легалістів” шквалом критики. В свою чергу ОУНвУ нещадно критикує “бандерівців” за їхнє угодовство з владою та зраду націоналізму.
Часописи ОУНвУ (“Нескорена нація” та “Хлібороб”) переповнені статями, що викривають “іудомасонську” загрозу. Цікавим у цьому сенсі є часопис “Хлібороб” (в свій час орган КУН, пізніше - ОУНвУ), який виходить на Полтавщині. Як для сенсації національного масштабу, редакція “Хлібороба” виділила першу полосу для заяви, що справжнє ім’я О.Мороза - Ісайя Морош.
ОУНвУ закликає до визнання того. що українці є господарями у своїй державі, назва якої - Україна, і вони не повинні бути керовані, експлуатовані і дискриміновані чужинцями - зайдами на своїй землі. З цього випливає, що всіх “чужинців-зайд” потрібно локалізувати 3).
До того ж, залишаючись регіональною структурою ОУНвУ немає впливу в себе в регіоні, не кажучи вже про всю Україну. Хоча ОУНвУ і зареєстрована як партія, однак помітного впливу на політичній арені не має.
Існують також маленькі групи, що сповідують інтегральний Націоналізм. Наприклад, Організація ідеалістів України, хоча ця організація, однак, уже встигла “відзначитися”. Під час відвідування з офіційним візитом міста Львова головою Кнесету Ізраїлю Шевахом Вайсом, ОІУ влаштувала несанкціонований марш-протест 4). Окрім того, ОІУ виступила ініціатором створення фронту оборони християн, до якого залучилися місцеві ОУН та ДСУ.
Активні члени ОІУ беруть участь у різноманитних акціях націонал-радикалів: “справа Дем’янюка”, пікети біля зібрань лівих сил і т.ін.
У Полтаві було оголошено про створення Націонал-Соціалістичної партії України на чолі з Олегом Шпирком. Воно користувалося в якості символіки нацистською свастікою. Партія проіснувала лише декілька місяців, хоча наробила багато галасу в пресі 5).
Також існують декілька невеличких груп, які, сповідуючи РУНВіру, звертаються в якості ідеології до інтегрального націоналізму з відтінком антисемітизму. Зокрема, Голова ДСУ Р.Коваль згадує в своїй книжці “Про друзів, ворогів та попутників” так званий Союз Українських Націоналістів (СУН), який начебто є таємним орденом серед ультраправих. Також існують відомості про існування невеличких групок право-радикального спрямування у підпіллі.
Частина непартійних “інтегралів” зосередилась навколо таких видань, як “Слово”, “Український засів”, “За вільну Україну” і т. ін.
III. Соціал-націоналістична партія України. (СНПУ)