Ультраправі партії
I. Державна самостійність України. (ДСУ)
Політичне об’єднання “Державна Самостійність України” було утворене 7-8 квітня 1990 року. В Установчому з’їзді, що проходив у Львові, взяло участь 147 осіб, в тому числі 67 делегатів з інших регіонів України. З’їзд схвалив низку резолюцій та обрав Тимчасову Раду. Головою Тимчасової ради ДСУ яка складалася з 14 осіб, обрали відомого правозахисника Івана Кандибу. Почесним членом став Петро Дужий, один з лідерів Українського націоналістичного підпілля 40-50 років, редактором органу ОУН “Ідея і чин”. Інші члени Ради: М.Котик, З.Красівський, А.Лупиніс, І.Сеник, О.Царук, Д.Гусик, А.Ільченко, І.Бондар, Т.Семенюк, Т.Більчук, М.Дзюбан, Л.Жильцова (з Литви) та ін 1).
В преамбулі до програми було сказано: “Своїми ідейними натхненниками і учителями об’єднання ДСУ вважає визначних діячів українського національно-визвольного руху, таких як М. Міхновський, Д.Донцов, Є.Коновалець, С.Бандера, Р.Шухевич, Я.Стецько”2).
Восени 1990 року в об’єднанні нараховувалося біля 300 чоловік. У назві організації, її програмних документах слово “партія” було відсутнім, хоча, якщо брати до уваги її суть, то, на думку І.Кандиби, ДСУ слід розглядати як партію, що базується на ідеології ОУН.
Як З.Красівський так і І.Кандиба розглядали ДСУ як ще один щабель до відтворення ОУН в Краї.
Повернувшись в Україну в 1987 р., Красівський брав активну участь в УГС, але скоро через її “ліберально-угодовське спрямування під керівництвом М.Гориня і В.Чорновола пориває з нею та створює спільно з І.Кандибою ДСУ” 3).
Сам З.Красівський був головним ініціатором скликання установчого з’їзду об’єднання у Львові. В інтерв’ю “Нескореній нації” Красівський звинувачує політв’язнів у тому, що “не висунули звинувачення до нашого ворога, не висунули й концепції побудови УСС Держави. Наша справа вирішується не президентом, а національно-визвольною боротьбою українського народу” 4). Влада, що на той час була в Україні, визнавалася ДСУ як “окупаційна” - це зближало ДСУ з УНП (Українська національна партія). Однак І.Кандиба вважав діяльність УНП ”компрометацією ідеї”. Через це ДСУ не увійшла до УМА і діяла окремо від УНП, УНС, УХДП і т. п. 5).
В 1991 р. З.Красівський заснував журнал “Українські проблеми”, перше число якого побачило світ ще за його життя (на сьогодні “Українські проблеми” - часопис КУНу ).
Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року було визначено ДСУ як “голий папірець”, а вибори президента бойкотувалися, оскільки, на їхню думку, відсутня Самостійна Українська Держава 6).Таким чином, ізолювавши себе від політичного життя України, ДСУ пережила організаційну та ідеологічну кризу.
Після смерті З.Красівського (1991 р.) до ДСУ прийшла нова генерація лідерів. В основному це члени УРП, Руху та УМА, які перейшли в ДСУ під час “ідеологічних чисток” в цих партіях. Так до ДСУ потрапили Р.Коваль та Г.Гребенюк, які поступово прийшли до керівництва організацією.
З часом виникла можливість відродження ОУН в Україні. Тому Іван Кандиба, будучи головою ДСУ, розпустив її та ввійшов до ОУНвУ, забравши при цьому часопис ДСУ “Нескорена нація”, засновником якого він був.
Однак Р.Коваль не погодився з І.Кандибою і розпочав кампанію по його дискредитації. Як контракція, 4 грудня 1993 р. в Києві В.Шлемко, член Ради ДСУ, провів четвертий Збір, на якому було присутньо 25 чоловік від 5 організацій. На зборі Шлемко оголосив себе головою ДСУ, а Р.Коваля та його прихильників “сіонистськими ставлениками”.
Одночасно 4-5 грудня 1993 року в Дніпропетровську Р.Коваль провів альтернативний четвертий Збір ДСУ, де були присутні делегати з 16 областей з 19 існуючих обласних організацій. І вже 12 лютого 1994 р. на зборах Київської Краєвої організації ДСУ було усунуто Г.Мусієнка з посади голови Київської ДСУ, а також визнано повноваження Р.Коваля як голови ДСУ.
Через деякий час ДСУ (Шлемка) зникла, частково влившись до ОУНвУ. ДСУ (Коваля) розпочала активну пропаганду своїх ідей серед населення. Протягом року ДСУ провела низку пікетів, зборів підписів, опубліковувала заяви та звернення. Така активізація діяльності призвела до поширення ідей об’єднання серед національно-радикального елементу. В інтерв’ю Р.Коваль зазначав, що ДСУ має на меті за допомогою соціальних гасел привернути до себе прихильників комуністів.