Ультраправі партії
«Ніхто зараз так тепло не ставиться до України, як Грузія, - продовжував А.Лупиніс, - якби не наші хлопці, Грузія могла б спокійно звинуватити нашу офіційну владу в спільній з Росією агресії проти неї. Це правда, що наш приїзд, не дивлячись на те, що бійців УНСО там було небагато, справив величезну моральну та психологічну підтримку тим, хто воював на боці Грузії”.
За участь УНСО в абхазькій війні їх охрестили «найманцями». На це звинувачення О.Вітович відповів так: «Дикі гуси» (найманці) у відповідності до міжнародної класифікації є людьми, котрих наймають для війни за встановлену плату. Стрільці УНСО її не отримували, більше того, за свої гроші купували квитки до Тбілісі, «командировочних» теж ніхто не отримує. Як правило, стрільці відправляються до Абхазії на час відпусток та канікул. Правда, не потрібно платити за харчування та ночівлю” 6).
Як стверджують учасники війни, не тільки УНСОвці, а й самі грузини, «хлопці з УНСО були мужніми та найбоєздатнішою частиною грузинської армії». Одна деталь: бій за Шрому УНСО тримала проти організованої козацької частини. «Коли ми пішли на Шрому (це було 16 липня 1993 року), ми атакували російських козаків. Коли 19-го прорвали оточення, то ми проривали вже оточення регулярних російських військ. Абхазців я там не бачив” 7). Плацдарм під Шрамою було захоплено без артилерійської підготовки. Його захопили «живою силою».
«Миротворча» місія УНСО не лишилась непоміченою, як росіянами, які розпочали антиукраїнську істерію в засобах масової інформації, так і українською владою.
4 жовтня 1993 року Президент Леонід Кравчук підкреслив, що будь-які військові чи силові формування (чи в армії, чи поза армією, пов’язані з силовим методом) мають бути заборонені законом. Заговорили про це депутати, представники політичних партій.11 листопада Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України». У законі мова йде про відповідальність за вербування та фінансування найманців, участь у збройних конфліктах, створення незаконних військових формувань та порушення законодавства про об’єднання громадян. Віднині вербувальники до військових інцидентів мають каратися ув’язненням строком від 3 до 10 років. Самі найманці відповідно від 5 до 12 років. Створення незаконних військових формувань: для рядових членів - від 2 до 8 років, для керівників - 3-10 років. Однак у документі нечітко визначено поняття військових формувань. Це спричинило до повної недійовості закону. Так, за найманство могли б посадити Хемінгуея, який воював на боці Куби, якби в США було таке законодавство, як в Україні.
Преса підігрівала зацікавлення УНСО. С.Рахманін з «Киевских ведомостей», наприклад, прямо запитував, коли цей закон торкнеться «пресловутой» УНСО. На це представник УНСО на прес-конференції у Львові в інтерв’ю газеті «Ратуша» сказав: «Якщо УНА-УНСО розженуть, розпочнеться терор і анархія. Адже в лавах організації чимало хлопців, які брали участь у військових діях. Вони не будуть спокійно дивитися на те, що робиться нині в Україні. Сьогодні хлопці підпорядковуються наказам своїх командирів, а розпуском організації ніхто не зупинить рішучих дій”.
УНСОвці не перебільшували. Понад 60 чоловік було відзначено нагородою «Захисник Придністров’я», а за один бій під Шрамою 14 українців було нагороджено, 8 отримали паспорти почесних громадян Грузії. В листі до уряду та Президента України міністр з надзвичайного стану Грузії Джаба Іоселіані писав: «Мужність, стійкість, військова майстерність бійців УНСО, їхня дисципліна заслужили по всій Грузії велику повагу та довір’я до України”.
Однак пізніше О.Вітович відмовився від попередньої заяви, зазначивши, що «у випадку підпілля, УНСО утримається від радикальних дій, якщо ситуація не вийде з-під контролю”.
Оглядачі були схильні пояснити пасивність влади щодо УНСО тим, що УНСО об’єктивно існує як фактор. Це свого роду українські «Мхедріоні»: якщо їх розпустіти, буде ще гірше, ніж було. Тому влада веде з УНА-УНСО складну гру з метою послабити вплив цієї організації на населення. Однак цікавим видається той факт, що інколи правоохоронці заарештовують кількох УНСОвців - і це йде на користь «іміджу» останніх. Так, 12 лютого 1994 року на Лисій горі правоохоронці заарештували 24 чоловіка, з них 7 утримували понад 2 місяці. Відбувся обшук в офісі УНА-УНСО, було конфісковано безліч паперів, інструкцій, вказівок та матеріалів, що вказували на те, що УНСО є військовим формуванням. Однак подальшого ходу справі не дали.
Взагалі, політика репресій допомагає організаціям, подібним до УНА-УНСО. Це створює ореол “мучеників”, борців за народну справу. Романтика революції в час «межичасся» є найбільш популярною серед молоді. Тим більше, можливість повоювати, пройти вишкіл та ще й “постраждати за націю” приваблює багатьох.