На тему: Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії

Соцпартія видає загальноукраїнський часопис «Товариш», що є органом партії, а також теоретичний журнал “Вибір”.

III. Селянська партія України. (СелПУ)

Хоча Селянська партія України є однією з найчисельніших в країні, маємо досить обмежену інформацію про її діяльність.

Офіційно відстоюючи «суверенітет України” і виступаючи за створення незалежної держави в рамках світового економічного простору, СелПУ насправді є утворенням більшості колгоспного керівництва. Партія входила до блоку КПУ-СПУ-СелПУ під час виборів до Верховної Ради. У своїй діяльності спирається на аграріїв-господарників, профспілки робітників АПК, Мінсільгосп України та адміністрацію на місцях. Фактично, діяльність СелПУ направлена на відродження системи управління селом, що склалася в СРСР. Ця робота вже дала про себе знати в більшості східних, південних та частково в центральних регіонах. Вирішальну роль у низових організаціях партії відіграють керівники та спеціалісті колективних господарств.

Електоратом СелПУ є багатомільйонна маса селян, життя яких залежить від голови колгоспу чи радгоспу.

СелПУ бере активну участь у діяльності Ком- та Соцпартії. Плинність кадрів між організаціями блоку КПУ-СПУ-СелПУ вказує на їхню ідеологічну спорідненість або спорідненість електорату. В нашому випадку - це скоріше друге.

“СелПУ вважає, що соціально-економічний розвиток України можливий на основі різних форм господарювання за збереження життєздатності важливих галузей промисловості та сільського господарства шляхом поетапного входження в ринкову економіку та міжнародні економічні зв’язки з метою побудови суспільства соціальної справедливості». І далі: «визнає право на розвиток усіх форм економічної діяльності, що сприяють зростанню матеріального добробуту народу», а також: «розглядає приватизацію як необхідний механізм ефективної економічної діяльності на сучасному етапі в тих галузях народного господарства, що вичерпали свої потенційні можливості в умовах спотвореного соціалістичного способу виробництва». Які це сфери, СелПУ не вказує, однак: «У сільському господарстві вважає неприпустимою суцільну приватизацію усієї колгоспно-радгоспної власності». У той же час, підтримуючи на папері «розвиток орендних і фермерських господарств з наданням їм землі у тривале чи безстрокове користування з правом передачі в спадщину, але без права купівлі і продажу» 1).

Як бачимо, програма СелПУ є набором різних постулатів, що суперечать один одному, тим більше конкретним діям партії у справі «захисту» фермерських господарств та приватизації, яку «селяни” розпинають «цукровими кредитами», не лишаючи навіть шпарини для фермерства.

Оголосивши «основним напрямком своїх найближчих дій - не допустити подальшого вирішення долі селян без їх участі», СелПУ змогла встановити прямий зв’язок з головами колгоспів, сільрад, міністерствами та сільгоспкерівництвом різних рівнів.

«У новому парламенті повинна бути така кількість депутатів від села, - пишеться в програмі СелПУ, - яка б дала змогу грамотно і в повному обсязі вирішувати аграрні питання» 2).Очевидно, мається на увазі: вирішувати проблеми селян, надавши всю повноту влади головам колгоспів.

Усі з’їзди СелПУ відбуваються за зачиненими дверима. Це викликає деяку плутанину серед політологів в оцінці СелПУ. Одні відносять її до ліво-центристів (за програмою), інші - до лівих (КПУ, СПУ), покликаючись на спільний електорат.Фракція далеко не в усьому підтримує лівих, а в деяких питаннях виступає у блоці з фракцією «Єдність». Особливо це виявилось під час розколу фракції на фракцію СелПУ та “Аграріїв за реформи”. Перші залишились репрезентантами СелПУ, в той час як “Аграрії за реформи” проголосили своєю метою захист інтересів фермерів.

Таким чином, маємо досить цікавий феномен партії-фантома, який «матеріалізується» лише під час виборів.

Головою партії з 3 березня 1992 року є п. Довгань. СелПУ складається з первинних осередків, сільських, районних та обласних організацій. Вищі органи - збори, конференції та з’їзди. З’їзд обирає Раду партії у складі Голови партії, трьох його заступників, редактора центрального друкованого органу (якого зараз нема) та її членів. Практичну організаційну роботу між з’їздами веде секретаріат партії.

Література