На тему: Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії
«За два з лишнім роки існування СПУ, - пише В.Попков, - в ній встігло сформуватися якісно нове політичне ядро, не закомплексоване традиційними ідеологічними схемами, яке мислить вільно та відкрито... Над соціалістами практично не вісять стереотипи та звички традиційних організаційних структур’ 15). Однак поступово в партії створюється система партійної освіти. Так, у Кіровограді, при міській організації СПУ створено постійно діючий теоретичний семінар, який проводить навчання партійців за визначеним планом 16). Це починання соціалістів наштовхується на ідеологічну невизначеність, яка має місце в СПУ.
О.Мороз, визначаючи різницю між ортодоксальними комуністами, типу Н.Андреєвої, та СПУ, сказав: «Головних відмінностей дві. Ортодоксальні комуністи наполягають на поверненні старих форм державності і централізованого управління... Соціалісти проти такого утопічно-примусового підходу, вони виходять з реальної ситуації і у відповідності з нею діють. Крім того, СПУ не заперечує функціонування приватної власності” 17).
Однак Мороз не визнає «демократичного соціалізму» Соцінтерну. «Щодо розуміння суті демократичного соціалізму, то у цьому питанні розходжень у СПУ і Соцінтерну фактично немає. Розбіжності виникають у зв’язку з включенням в це визначення проблеми власності.
Соціалістична партія України вважає, що демократичний соціалізм - це суспільство, постійний розвиток гуманістічних цінностей якого здійснюється на основі провідної ролі суспільної власності в різноманітних її формах у системі багатоукладної економіки» 18).
Звичайно, за такого розуміння соціалізму ніякої мови про диктатуру пролетаріату чи класову боротьбу мова йти не може.
«СПУ не заперечує необхідність класової боротьби, але вважає, що в умовах складних і диференційованих відносин, в тому числі у межах самих класів, головними є такі форми розв’язування соціальних конфліктів, як переговори з метою пошуку консенсусу, правовий захист людини» 19).
Висунувши популістську передвиборчу програму, не підкріплену реально розробленими пропозиціями, соціалісти визнали багатоукладність економіки та фермерство як один із способів господарювання на землі.
Позиція Мороза не сподобалась ортодоксальним захисникам «чистоти ідеї». Так, голова Київської СПУ О.Божко декілька раз ставив питання про недовіру Голові партії. В передвиборчій програмі О. Божка зазначалося, що він вимагає «відновлення державного обліку та народного контролю за збереженнями суспільної та державної власності. Всі форми власності мають право на існування, якщо вони носять трудовий характер. Підприємства повинні належати трудовим колективам, а не купці управляючих-капіталістів. Створити комісію по розслідуванню соціально-економіних та політичних наслідків Біловезької угоди 1991 року» й т. ін. 20). «Буржуазна контрреволюція завершилася не тільки в економіці, політиці та державі - вона завершилася в головах багатьох трудящих ... в ідеології...” - пише О.Божко в статті «Соціалістична партія України. Жовтень 1994 р”. 21). Тому соціалістичну революцію потрібно робити саме в головах мас, а це можливо на підставі гасла «відновлення Союзу». На думку Божка, відновлення СРСР (оновленого Союза Радянських Соціалістичних Республік) є необхідним для всіх країн колишнього Союзу. Інакше Україна загине від капіталізації 22).
Іншу течію репрезентує проф. В.Кізіма, член Президії Політради СПУ. Він висунув гасло: «СПУ - партія правового порядку, активного нейтралітету та лібертизму». Кізіма пропонує лібертизм, як ідеологію Соцпартії, «нову стратегію».«Шановні товариші, - пише В. Кізіма, - сподіваюсь, що навіть ті з вас, хто вважає, що будь-які соціальні протистояння та конфлікти прямо чи опосередковано зводяться до класових протиріч, тобто до відношень в сфері економіки, не будуть наголошувати на тому, щоб в такій складній та нетривкій ситуації, яка має місце в Україні, в ім’я підйому активності трудящих розгортати соціальні протистояння за принципом «чим гірше, тим краще» 23). Це може призвести, вважає Кізіма, до самознищення людства. «Буде просто трагедія, якщо закінчення «холодної війни» послужить прологом до ще більш тяжкої війни між багатими та бідними», - наводить проф. Кізіма слова колишнього міністра фінансів Пакистану Мубаба Уль Хака. Тому «СПУ - партія несилових рішень».
«Класова боротьба як самоціль - злочинна. На відміну від класової боротьби лібертизм означає таке зняття конфліктів та кризових явищ, коли тканина суспільного життя не руйнується з кожним конфліктом, а навпаки, стає більш монолітною. Головним завданням лібертизму є не перемога одної сторони над іншою, а зняття протиріч через виявлення загальних інтересів та їх реалізацію” 24).
«В проведенні своєї стратегії, - пише далі Кізіма, - партія має спиратися на три основних принципи - правового порядку, активного нейтралітету та лібертизму. Силові зіткнення, страйкові рухи і т. п., якщо їх не вдалося обминути, мають носити підпорядкований характер, щоб не призвести до чергового витка монополізму чи диктатурі з одного чи іншого боку” 25).