На тему: Партійно-політичний спектр сучасної України. Ліві партії

Керівним органом цих організацій є партійні конференції, а в період між ними - районні, міські, обласні, Кримський республіканський комітети.

Найвищим керівним органом КПУ є з’їзд. Він обирає Центральний Комітет і Центральну контрольну комісію.Для вирішення політичних організаційних питань, добору кадрів в організацію, виконання партійних рішень ЦК обирає зі свого складу Президію, Першого Секретаря, Секретарів ЦК, а також утверджує Секретаріат

КПУ видає часопис “Комуніст”, що є органом ЦК. Також виходять регіональні часописи: “Радянська Волинь”, “Комуніст Кривбасу” та інші. Досить сильна видавнича база допомагає комуністам видавати різноманітні видання локального характеру, наприклад, “Прапор жовтня” - орган Великолепетинського райкому КПУ.

II. Соціалістична партія України. (СПУ)

СПУ виникла після проголошення незалежності України в зв’язку з забороною діяльності КПУ (КПРС).

Лідером СПУ став вже відомий тоді політик, депутат Верховної Ради, секретар Комісії ВР з питань агропромислового комплексу О.Мороз. Саме йому належить фраза, сказана 24 серпня 1991 р. на сесії ВР: «Якщо Пленум ЦК, який має відбутися найближчим часом, не візьме на себе сміливості заявити про автономізацію комуністів України, я беру на себе відповідальність за створення Української комуністичної партії» 1). Однак Президія українського парламенту спочатку призупиняє діяльність КПУ (КПРС), а потім і забороняє (30 серпня 1991 року). Тому вважати СПУ «навмисно створеним перехідним етапом для комуністів’ є недоцільно.

Так, після заборони КПУ, лівим нічого не залишалося, як погодитися з О.Морозом та створити нову партію лівого спрямування. І ось вже 18 вересня відбулося перше засідання оргкомітету по підготовці з’їзду партії лівих сил, а 19 жовтня часопис «Демократична Україна» публікує звернення оргкомітету Партії соціального прогресу. Протягом вересня - жовтня 1991 року пройшли установчі конференції регіональних організацій, зокрема, в Донецьку, Луганську, Києві 2).

Установчий з’їзд СПУ відбувся 26 жовтня в Києві. На з’їзд прибуло 287 делегатів з 321 обраного, які репрезентували усі регіони України, за виключенням Запоріжжя та Тернополя. Зібрання, заслухавши голову оргкомітету О.Мороза, після деякої дискусії, прийняло Декларацію про створення Соціалістічної партії України, Програмну заяву та Статут.

«Не до капіталізму повертатися, - казав О.Мороз на Установчому з’їзді СПУ, - а рухатися вперед, до соціалізму”.

На І Всеукраїнській загальнопартійній конференції (13 - 14 червня 1992 року) у Києві, що зібрала біля 400 делегатів, прийнято програму надзвичайних заходів по стабілізації ситуації та виходу з кризи. Програма передбачала призупинення введення націоанльної валюти, введення карткової системи та державного регулювання цін і т. ін. Окрім цього Конференція вимагала тіснішого союзу з країнами СНД, особливо з Росією. «Майбутнє України не має перспективи без тісних зв’язків з суверенними державами колишнього Радянського Союзу» 3). Партконференція підкреслила необхідність єдиних збройних сил в рамках СНД, «відновлення політичного, економічного та військового союзу братніх народів’ 4). На це гасло відразу відгукнувся значний прошарок ностальгуючого електорату, а вдала маніпуляція економічними вимогами допомогла привернути до СПУ маси. «Саме тут і складається виграшна для нас ситуація, - писав голова СПУ О.Мороз, - якщо не зволікатимемо. Бо економіка - наша сфера. Це умова соціального захисту і соціальної справедливості - опора наших лозунгів та мети. Це наша соціальна база, наші кадри» 5).

Програмна заява СПУ свідчила, що основним завданням партії - є захист прав трудящих (трудової інтелігенції, робітників, селян та студентства). Однак серед 287 делегатів З’їзду було лише 44 робітники та 30 селян, середній вік делегатів складав 55 років. Окрім цього, Голова партії зазначив, що він не збирається відновлювати «Компартію та її структури, а лише бере все найкраще від марксизму-ленінізму» та практики КПУ-КПРС, світового комуністичного і соціал-демократичного руху”. Це призвело до деяких непорозумінь з ортодоксальними комуністами, які пізніше об’єдналися в Союз Комуністів України, та повного розриву з групою послідовників Ніни Андреєвої. До того ж в самій партії виразно почали виявлятися протиріччя між деякими течіями.

Намагаючись балансувати між двома течіями в партії, Мороз був вимушений піти на ряд поступок, як ортодоксам, так і «модерністам». Однак ці поступки не призвели до бажаних результатів. Навпаки - протиріччя загострилися.Намагання балансувати між ностальгістами за СРСР та державниками поки що дозволяють мати СПУ спільний з КПУ електорат. «Кожна нація має історичне право, - пише О.Мороз, - на самовизначення. Україна зараз переживає період підйому національної самосвідомості та формування національної державності. Цей процес об’єктивний. Тому природне повернення до СРСР у старому, тобто жорстко централізованому вигляді - неможливе. СПУ пов’язує песпективи розвитку України з підписанням економічних, політичних, воєнних, культурних зв’язків з усіма країнами СНД на рівноправній основі. Вважає, що інтереси трудової людини кожної нації будуть максимально захищені за умов інтернаціоналізації життя всіх колишніх республік СРСР при одночасному розвитку кожної з низ окремо» 6). Така компромісна позиція не сприймається більшістю ностальгістського елемента в партії та електорату. Тому скандування на святах членами міському СПУ «Радянський Союз’, м»яко кажучи, не співпадає з думкою лідера партії.