Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова
Не перебільшуючи, а тим більше не ідеалізуючи значення про¬ектів розвитку місцевого самоврядування, автором або співавтором яких був Драгоманов, відзначимо: їх сильні сторони - очевидні. Слаб¬ких також не бракує. Останнє зауваження стосується розв'язання питання про достатність чи недостатність політичної свободи та за¬безпечення розвитку місцевого самоврядування з огляду на корінні національні інтереси українців, у контексті тієї загальної моделі фе¬дералізму для майбуття народів Російської та Австро-Угорської ім¬перій, яка і становить найбільш вагомий, а водночас сповнений су¬перечностей теоретичний внесок Драгоманова у вітчизняну, російську та східноєвропейську політичну думку.
Розділ ІІ. М.П. Драгоманов як основоположник українського лібералізму.
2.1 Ідеї політичної свободи, природного права і народного суверенітету.
Наріжним каменем політико-правової концепції Драгоманова була ідея політичної свободи. Змінювались його погляди на роль і призначення державності, суттєво трансформувалися уявлення про політичні пріоритети українського і всеросійського руху у бороть¬бі з існуючим політичним режимом. Але незмінною залишалась особиста відданість Драгоманова ідеалам політичної свободи, виз¬нання на цінності прав людини і громадянина, його намагання примирити ідеали національної свободи і гуманізму в рамках гро¬мадянського суспільства.
Проте Драгоманов не абсолютизував значення політичної сво¬боди. Для нього вона була не ідеальним станом політичного сус¬пільства, а найважливішою запорукою розвитку людини, нації та держави на демократичних і гуманних засадах. "Політична свобода сама по собі не може бути метою, а є тільки умовою для забезпе¬чення життя і розвитку населення за посередництвом низки заходів
соціально-економічного і культурного характеру, котрі не можуть
бути прийняті самоврядним населенням на свою користь", від¬значав він [10,79].
Лише за умови втілення засад політичної свободи можна було сподіватися на досягнення державної єдності, на подолання ста¬ну відчуження громадян від політики, формування громадянсь¬кої політичної культури. " Тільки ця політична свобода: всенарод¬не, земське представництво, з контролем над діями виконавчої влади, з недоторканою свободою особистості, слова, зібрань, то¬вариств, і може забезпечити яке-небудь узгодження діяльності уряду з національними інтересами та громадською думкою", - на¬голошував Драгоманов [21,388].
Якщо стан політичної свободи і набував рис "ідеального", то хіба що у порівнянні з дійсними умовами Російської імперії, де не було ані громадянських, ані політичних свобод, як не було, утім, і громадян, а лише - піддані імператора. Врешті, тут сфера політики у власному сенсі була звужена до мінімуму, натомість здійснюва¬лося адміністративно-бюрократичне регулювання всіх сфер суспіль¬ного та економічного життя населення імперії. За таких обставин цінність здобуття політичної свободи була очевидною для Драгоманова. Для нього агітація за по¬літичну свободу мала не тільки мобілізуюче на протицарську, антиімперську боротьбу значення. У досягненні політичної свободи він бачив чи не єдиний, а головне - найнадійніший і найкоротший шлях до звільнення рідного українського народу разом із іншими поневоленими імперією націями та народностями Російської дер¬жави. Тому драгомановська переконаність у першочерговості пот¬реби досягнення політичної свободи в Росії була наслідком його розуміння абсолютної цінності політичних прав для свого народу, який не мав ані національних, ані політичних свобод. "Забезпечен¬ня особистих прав і громадського та місцевого самоврядування слу¬гує кращою гарантією і прав національних, які, за сутністю, є ні¬чим іншим, як права особисті; недоторканість певних особливостей осіб і забезпечення для цих осіб найбільш природних способів і шляхів розвитку до загальнолюдського ідеалу", - роз'яснював Дра¬гоманов свою точку зору [21,389].Мріючи про об'єднаний антиімперський рух у Росії; він надзвичайно широко тлумачив поняття і зміст політичної свободи як його основного програмового гасла. Проте Драгоманов не намагався видавати досягнення політичних прав і свобод за "остаточне вирішення" усіх тих питань, які породжували національні, політичні, соціальні рухи його часу. Він принципово визнавав, що політична свобода є тільки необхідною, але ще не достатньою умовою для реалізації назрілих потреб різних соціаль¬них верств населення та життєвих інтересів народів Російської ім¬перії. У цьому відношенні важливе реалістичне, відверте визнання Драгомановим неповноти демократизму, паліативності вирішен¬ня проблем прав людини і громадянина в новому стані суспільст¬ва, який утворюють проголошені і юридично забезпечені політич¬ні права і свободи громадянам правових, демократичних держав. Він відзначав: "Впровадження "політичної свободи" у тій державі, де живе найбільша частина їх народу, соціалісти українці визнали заходом, хоча й паліативним, але суттєво необхідним для закла¬дення твердих основ в їх країні для агітації і за соціально-економіч¬не звільнення народних мас.