Бідність подорожнього, або Про соціальні проблеми країн-кандидатів до ЄС

Симптоматично, що підготовлена фахівцями Всесвітнього банку традиційна Доповідь про світовий розвиток 2000 – 2001 року так і називалася – “Наступ на бідність”. Зокрема, аналітики банку спробували відповісти на просте запитання: чи поліпшилося становище бідних у результаті реформ?

Зауважується, що одні й ті ж реформи в різних країнах можуть мати найрізноманітніші наслідки. При цьому визнається, що навіть коли реформи в цілому не впливають на сукупну нерівність в доходах, все одно будуть ті, хто виграє від них, і ті, хто програє. Втрати, якими супроводжувалося проведення ринкових реформ і отримані в їх результаті вигоди, нерівномірно розподілялися серед різних верств населення. Втрати припадали в основному на конкретні групи населення, а вигоди поширювалися на всю економіку в цілому.

Втрати і вигоди можуть нерівномірно розподілятися і в часі. Фахівці Всесвітнього банку, зокрема, вважають, що в цілому згадані втрати не перекреслюють вигод, отриманих у результаті проведення реформ. Однак при цьому вони наголошують на необхідності здійснення соціальної політики, спрямованої на полегшення тягаря, пов’язаного з реформами. І підкреслюють, що це, в першу чергу, стосується бідних верств населення [4].

Власний “наступ на бідність” по всьому периметру своїх кордонів збирається організувати і розширений Європейський Союз. Очевидно, захисники бастіону європейського добробуту зрозуміли, що після розширення на схід опинилися перед небезпекою безпосереднього спілкування з цариною прогресуючого зубожіння.

Як відомо, Україна нещодавно отримала новий офіційний статус – сусіда ЄС. Такий „відчайдушно сміливий” стрибок колективної європейської думки напевне сприятиме і чіткішому усвідомленню самою Україною свого нинішнього і майбутнього місця в новій Європі. 11 березня 2003 року Європейська Комісія передала до Ради та Європарламенту повідомлення під назвою „Більша Європа – сусідство. Нові рамки відносин ЄС із його східними та південними сусідами“. У цьому цікавому документі, зокрема, відзначається, що провідні держави ЄС мають зобов’язання щодо тривалого забезпечення соціальної стабільності та економічної динаміки не лише перед власними громадянами і громадянами нових країн-членів, а також і перед теперішніми і майбутніми сусідами. Як було наголошено, ЄС повинен діяти таким чином, щоб сприяти регіональній і субрегіональній співпраці та інтеграції, котрі є передумовою політичної стабільності, економічного розвитку та подолання бідності і соціального занепаду у навколишньому просторі. “Державам-сусідам”, які на даний момент (або й взагалі) не мають перспектив набути членство в ЄС, люб’язно пропонується перспектива приєднання до спільного європейського ринку, однак лише після досягнення конкретного поступу у втіленні спільних цінностей і в результаті ефективного впровадження політичних, економічних та інституційних реформ (як, приміром, гомогенізація правового простору, тобто рецепція acquis communautaire Європейського Союзу) [5]. Яким чином держави-сусіди мають поєднати “подолання бідності і соціального занепаду” із “ефективним впровадженням політичних, економічних та інституційних реформ”, розумні голови з ЄС не підказують.

Свого часу оригінальний англійський філософ та соціо-лінгвіст Д. Остін у своїй головній праці “Смисл і сенсібілії” слушно відзначив, що позбавлятися ілюзії не просто. Для цього необхідно “розплутати один за одним масу спокусливих (в основному – вербальних) софізмів, розкривши багате розмаїття прихованих мотивів, і завдяки цій процедурі ми у якомусь сенсі опинимося там, звіки почали”. На його думку, це є один із способів уникнення сліпої уніфікації як форми пристосування до панівних ідеологій [6].

До нового європейського багатства через нову бідність?

Співробітник Берлінського наукового центру соціальних досліджень Я. Делей у лаконічній розвідці на сторінках журналу “Социс” висловлює переконання, що якість життя є оптимальною концептуальною рамкою аналізу наслідків членства в ЄС. При цьому він наполягає на необхідності трьохаспектного бачення категорії якості життя: матеріальні умови, загальна якість суспільства, суб’єктивне благополуччя. Наголошується, що хоча спільнота вважається перш за все економічним проектом без планів розвитку добробуту, який стосується всіх і кожного, однак внаслідок різної логіки застосування інтеграційного інструментарію членство в ЄС прямо чи опосередковано впливає на якість життя і отже на шанси вирівнювання [7].Що це за вплив буде у кінцевому підсумку, однозначно сказати зараз не маємо змоги. Однак вже сьогодні маємо можливість хоча б побіжно оцінити соціальні наслідки реформ в країнах ЦСЄ на етапі підготовки до вступу в ЄС.

Як відзначають фахівці, визначення показника бідності пов’язане з цілим рядом методологічних труднощів. Приміром, за браком даних по деяких галузях і регіонах, а також із суб’єктивністю оцінки цього явища.