Соціально-економічні та культурно-історичні коріння класичної німецької філософії.

4. Період теософський — від 1813. «Uber die Gottheiten von Samothrace» (1815) — лекція, в якій він викладав свої теософські погляди. Його пізніші філософські розвідки стосувались головно міфології та одкровення. Їх резуль¬тати були викладені в лекціях, які всупереч його волі були опубліковані слухачами в 1842/43 pp.

Шеллінг

ПОГЛЯДИ. 1. Естетичне, природниче та релігійне забарвлення філософії.

Поворот від Фіхте до романтичної філософії відбувався трьома шляхами:

А) Перехід від чисто морального трактування життя до естетичного. Тепер мистецтво було визнане найважливішим витвором людства, а філософ — творцем, спорідненим з митцем.

, Б) Зміна відношення до природи. Природа не є лише знаряддям для реалізації людських цілей, як вважав Фіхте. Щоправда, тільки дух володіє правдивою реальністю, але основа природи також є духовною, хоча і несві¬домою.

' В) Зближення з релігією. Філософські істини не відрізняються від тих істин, які з давніх-давен в образній та символічній формі проголошувала релігія. Релігійна віра і філософія мають той сам предмет, адже він стосується першої причини, сутнісної природи та творчих сил усесвіту.

Тому естетика, філософія природи та філософія релігії були точками най¬більшої напруги в мисленні Шеллінґа. Проте в естетиці він не створив ні і особливо оригінальних, ні особливо характерних для епохи поглядів. Це ж І саме стосується і філософії релігії. Зате як натурфілософ він зайняв серед Н ідеалістів XIX ст. чільне місце.

2. Філософія природи. Філософія природи, яку розвинув Шеллінг, була спекулятивною теорією, цілковито відмінною від емпіричного природознавства. її завданням було віднайти кінцеві причини, які діють у природі, сягнути її "нутра". Ця філософія не задовольнялась пізнанням готових утворень природи, а намагалась віднайти той живий процес становлення, з якого вони виникають. Власне в цьому процесі вона вбачала "нутро природи". Як Фіхте розумів Я, так само Шеллінг розумів природу: як живу та творчу силу.

Однак, на відміну від Фіхте, Шеллінг не ототожнював абсолют із Я, а, як Спіноза, шукав абсолют, який переходить межі як матерії, так і Я, з якого можна вивести і матерію, і Я. Ні природа, ні Я, ні реальний світ не є г; первинними формами буття. Абсолют знаходиться над цими протиставленнями, f становить "абсолютну тотожність буття реального та ідеального". Природа та і. Я—це лише похідні форми буття. Тому всі філософські системи — матеріа¬лізм та спіритуалізм, реалізм та ідеалізм — були для Шеллінґа однобічними концепціями, які судять про абсолют згідно його похідних проявів.

Тож звідки береться різноманіття предметів? Із того, що перша абсолютна тотожність буття розпадається на протилежності. Ця полярність буття, поряд із його єдністю, була другою основною тезою філософії Шеллінґа. Цю поляр¬ність він вбачав у всіх явищах природи. Яку б діючу в природі силу він не S розглядав, завжди знаходив другу, полярно їй протилежну, силу. В цьому він посилався на магнетизм, електрику, хімічні зв'язки, що були в його час (а це був час Гальвані, Лавуазьє) предметом революційних відкриттів. Але передов¬сім посилався на органічні процеси.

Він вважав, що в органічних процесах проявляється істинна природа речей, тому боровся з механістичними теоріями, які заперечують існування самодос¬татніх явищ життя. Але Шеллінг пішов далі, на протилежний край механізму, тобто заперечив існування суто механічних процесів. Він не тільки захищай існування органічних сил, але в своєму панорганічному погляді на природу { заперечував, що поряд з органічними існують механічні сили. Тільки живі к істоти він вважав нормальними витворами природи, а існування неорганічних тіл пояснював як результат затримки розвитку природи.3. "Intellektuelle Anschauung" (інтелектуальне споглядання) . Філософи вже давно прийшли до висновку, що для пізнання необхідні як чуття, так і й інтелект: intuitus та intellectus. Тільки чуття, які безпосередньо споглядають річ, 'Ц здатні інформувати, чи речі існують і якими вони є. Інтелект поглиблює та я узагальнює отримане від чуттів знання, але не може замінити чуття, бо він .Ц не здатний безпосередньо споглядати речі, intuitus intellectualis не існує,