Технології навчання

Дидактико-методичні розробки Л.В. Занкова охоплюють тільки початкову школу, однак учитель середньої школи повинний враховувати характер навчальної діяльності і рівень сформованості пізнавальних здібностей на початковому етапі навчання.

Система розвиваючого навчання Д.Б. Эльконина і В.В. Давыдова

Колектив, створений Б.Д. Элькининым, у своїй експериментальній роботі прагнув точно додержуватися істотних моментів гіпотези Л.С. Виготського і на широкому фактичному матеріалі перетворити неї в розгорнуту теорію розвиваючого навчання. Це зажадало розробки декількох допоміжних теорій, що конкретизували і поглибили основні моменти гіпотези Л.С. Виготського.

Насамперед , виявлені основні психологічні новотвори молодшого шкільного віку - це навчальна діяльність і її суб'єкт, абстактно-теоретическое мислення, довільне керування поводженням. Було так само виявлене, що традиційне початкове утворення не забезпечує повноцінного розвитку в молодших школярів цих новотворів, не створює в роботі з дітьми необхідних зон їхнього найближчого розвитку, а тренує і закріплює ті психічні функції, що у своїй основі виникають у дітей ще в дошкільному віці (почуттєве спостереження, емпіричне мислення, утилітарна пам'ять і т.п.). Необхідно було організувати (спочатку в експериментальному порядку) таке навчання молодших школярів, що могло б створювати в них необхідні зони найближчого розвитку, що перетворюються згодом у необхідні новооборазования. Така робота почата наприкінці 1950-х рр. і продовжується цим колективом дотепер . За цей період була розроблена психологічно обґрунтована дидактико-методична система розвиваючого навчання в початковій школі. Ця система одержала широке поширення з початку 1990-х рр. У другій половині 1990-х рр. виникає необхідність розробки дидактико-методичної роботи для середньої школи. Цю роботу сьогодні продовжує Б.Д. Эльконин.

На основі відповідних передумов була так само розроблена допоміжна теорія, що розкриває на сучасному логіко-психологічному рівні зміст основних типів свідомості і мислення й основних видів відповідних їм розумових дій (В.В. Давыдов).

З позиції колективу Д.Б. Эльконина в основі психічного розвитку молодших школярів лежить формування в них навчальної діяльності в процесі засвоєння ними теоретичних знань за допомогою виконання змістовного аналізу, планування, рефлексії (теорія навчальної діяльності і її суб'єкта представлена в роботах В.В. Давыдова, В.В. Репкина, Г.А. Цукерман, Д.Б. Эльконина, Й. Ломпшера й ін.). Здійснення дітьми цієї діяльності визначає розвиток усієї їхньої пізнавальної й особистої сфери. Розвиток суб'єкта цієї діяльності відбувається в самому процесі її становлення, коли дитина поступово перетворюється в що учиться, що змінює й удосконалює самого себе.

Придбання дитиною потреби в навчальній діяльності, що відповідають мотивів сприяє зміцненню бажанню учитися. Оволодіння навчальними діями формує уміння учитися. Саме бажання й уміння учитися характеризує школяра як суб'єкта навчальної діяльності.Яким образом вибудовується навчальний процес? Навчальна діяльність школяра проходить у співробітництві один з одним і з дорослими, у спільному пошуку, коли дитина не одержує готових знань, а напружує свій розум і волю. Навіть при мінімальній участі в такій спільній діяльності він почуває себе співавтором у рішенні виникаючих проблем.

3. Сутність алгоритмічних технологій

Педагогіка давно шукала шляхи досягнення якщо не абсолютно, те хоча б високого результату в роботі з групою або класом і постійно удосконалювала свої засоби, методи і форми. Однак, проблеми стабільності в навчанні, а також досягнення кожним учнем високих результатів залишаються і донині . Цьому і покликані допомогти технологизация процесу навчання.

Якщо під технологією розуміти сукупність і послідовність методів і процесів перетворення вихідних матеріалів, що дозволяють одержати продукцію з заданими параметрами, то в порівнянні з навчанням, побудованим на основі методики, технологія навчання має серйозні переваги:

основою технології служить чітке визначення кінцевої мети. У традиційній педагогіці проблема мети не є ведучої, ступінь її досягнення визначається не точно, "на око". У технології ціль розглядається, як центральний компонент, що дозволяє визначити ступінь її досягнення більш точно;

технологія, у якій ціль (кінцева і проміжна) визначена дуже точно (диагностично), дозволяє розробити об'єктивні методи контролю її досягнення;