Звірі

Поки в полі снігу небагато, він лапками його розриє, глянь -- і травичку знайде. А як намете хуртовина глибокі замети, топі вже не розкопати зайчикові снігу. Зате в лісі він на високий замет вилізе, з кущів, з дерев молоді гілочки пообгризає або кори поїсть, от і ситий. А інколи т в село в гості завітає. Прийде пізно ввечері, коли в селі тихо, всі вже сплять, підбіжить по стіжка і почне сіно смикати. Насмикає, наїсться, а потім назад в ліс побіжить. Так і живе заєць цілу зиму.

Казка "Сніг і заєць".

Каже Сніг Зайцеві:

- Чого мені голова заболіла.

-Мабуть ти танеш, тим тобі й голова заболіла - сказав Заєць. Сів на пеньок і гірко заплакав: " Шкода, шкода мені тебе, Сніженьку". Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від Лисиці, від Вовка, від Мисливця в сніг заривався, ховався. Як без тебе житиму ? Піду по Господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене. Та й став Заєць плакати, Господаря лісу просити. Почув Зайця Господар лісу. Прохання його вислухав та й каже: 3 сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате кожушок твій білий зміню на сіренький, буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить. Зрадів Заєць, та з того часу щоразу й змінює зимовий кожушок на літній.

Тільки сірому хижаку зима не страшна.

Хто в зиму холодну,

Ходить злий, і голодний. / Вовк /.

Вовки вдень ховаються в кущах, а ввечері йдуть шукати поживу. Вовк гуляє по полям. Вовка ноги годують. Іноді вовки за ніч проходять кілометрів п'ятдесят. Вовк хитрий і ненаситний. Нерідко вовки приходять до села здобувати собі поживу, особливо тяжко буває гускам бо вони раніше всіх починають кричати, і вовки зразу їх знаходять.

Вовчі хитрощі.

Коли вовк іде звичайною ходою або риссю він акуратно ступає правою задньою ногою в слід своєї передньої лівої ноги, а лівою задньою, у слід правої передньої ,тому сліди його кладуться прямим, як шнурочок, рядком в одну лінійку. Дивишся на такий рядок і читаєш: " Тут пройшов величезний вовк". От і помилився. Правильно прочитати треба : " Тут пройшло п'ять вовків". Попереду йшла мудра стара вовчиха, а за нею – молоді вовченята, за ними старий вовк, ступали слід у слід, і так акуратно, що й на думку не спаде, що це слід п”ятьох звірів .Треба дуже натренувати око, щоб стати слідопитом, правильно читати сліди на снігу.

В.Біанкі.

З И М А.Надійшли морози, Під серпанком білим

ріки закували трави й листочки,

і березам коси річка оніміла,

інеєм прибрали, не дзюрчать струмочки.

Пухова перина Омертвіли лози,

очі убирає, ледь гіллям хитають,