Звірі

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА

До тих пір поки ми не знаємо своєї країни і поки ці знання не поширяться в масі народу, ми не будемо в змозі користуватися і тими з вербами, які налає нам природа й населення навої країни, і будемо бідні, тому, що - нехлюї. Тому-то, природознавство як учбовий предмет має пропедевтичний характер, тобто метою його є підготовка учнів до вивчення елементарних курсів ботаніки, зоології, фізичної географії, анатомії, фізіології, інших предметів наступних класів.

Вивчення природознавства в початковій школі дає можливість розв’язати освітні і виховні завдання в єдиному процесі.

А саме:

- розширити елементарні знання учнів про предмети і явища приро¬ди; !

- розкрити у доступній формі зв’язки між неживою і живою природою, трудовою діяльністю людей;

- озброїти дітей матеріальним підходом до вивчення природи і, первинним атеїстичним знанням;

- виховувати любов до рідної країни.

Виходячи з мети курсу, а це - комплексне пізнання природи і суспільства, специфіка природознавства - його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями - значить створити в їх свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв’язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, вже в початкових класах повинно мати місце нагрома¬дження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань нерозрізнення, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Вивчення природознавства має велике значення у вихованні в учнів суспільної активності, ініціативи, набутті навичок бережливого ставлення до природи та в психологічній підготовці до виконання корисних справ.

В учнів зростає відповідальність, почуття гордості за те, що й вони брали участь у важливих для країни справах.

II. ФОРМИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВУ

1. ОРГАНІЗАЦІЯ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Організовуючи спостереження за явищами навколишньої дійсності і безпосередню практичну діяльність молодших школярів, насамперед слід дбати про розвиток їхніх розумових сил, викликаючи у дітей потребу міркування, спонукаючи робити висновки, узагальнення. Найперші "помічники" у цьому для вчителя - добре сформульовані, продумані пізнавальні завдання, спрямовані на розширення і збагачення уявлень, понять дітей про живу і неживу природу, ознайомлення із суспільним життям, працею дорослих в освоєнні соціального досвіду, виконанні перших суспільне - значущих обов’язків

У поборі різних типів розвивальних завдань за основу ж взято ті логічні операції, без яких виконання їх неможливе порівняння, узагальнення, класифікацію, встановлення причинне -наслідкових зв’язків.

Перші дотики розуму і почуття дитини по навколишнього світу повинні бути турботливими і ласкавими. В.О.Сухомлинський писав : "Як важливо не попустити, щоб шкільні двері відгородили від свідомості дитини навколишній світ!". Саме нього ми, вчителі і маємо посягнути у своїй роботі з учнями.