Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів
1.мистецтво та його різноманітні види.
2.природа.
3.праця.
4.побут та навколишнє середовище. Під якими ми розуміємо архітектуру, парки, заповідники, оформлення житлового приміщення та школи.
5.фольклор.
Естетичне виховання здійснюється двома важливими шляхами:
1)процес навчання;
2)поза навчальна діяльність школярів.
Естетичне виховання здійснюється двома важливими шляхами:
1)процес навчання;
2)поза навчальна діяльність школярів;
Естетичне виховання в процесі навчання забезпечується вивченням всіх навчальних дисциплін, але серед них особливо важливе значення мають предмети художньо-естетичного циклу. До якого належать література, музика, образотворче мистецтво, хореографія, народознавство, українознавство, історія культури. В ході вивчення цих предметів учні знайомляться з творами мистецтва, отримують знання з різних видів мисте3тва і оволодівають вміннями і навичками художньо-естетичної діяльності, включаються в самостійну творчу діяльність.
Естетичне виховання в поза навчальній роботі спрямоване на розвиток і формування естетичних поглядів, смаків, розвиток мистецьких нахилів, здібностей, а також організацію вільного часу школярів.
РОЗДІЛ ІІ
Фольклор-джерело формування моральної поведінки та естетичних вражень школярів
2.1. Дитячий фольклор та його жанри.
Дослідники і збирачі фольклору давно спостерегли, що усі фольк¬лорні жанри діляться на дві великі групи: 1) твори, які виконують¬ся і побутують у середовищі дорослих; 2) твори, які побутують серед дітей. Між цими групами є суттєва різниця: усна словесність дорослих не завжди доступна дітям, вони починають її розуміти і сприймати лише в підлітковому віці. У свою чергу, дитяча творчість не завжди цікава для дорослих, які намагаються у всьому керувати¬ся розумом, і їм важко осягнути тексти, витворені дитячою фанта¬зією, уявою, проте діти їх підхоплюють, і вони поширюються у дитя¬чому середовищі.
Термін «дитячий фольклор» з'явився у фольклористиці у 20-х роках 20 ст. Зібрано багато текстів цього специфічного виду твор¬чості. Однак до цього часу теорія дитячого фольклору не сформова¬на. Першим складним питанням виявилось, які саме жанри варто вважати власне «дитячими». Так, Г.С. Виноградов, як один зі знавців народної педагогіки, що першим почав широко вживати термін «ди¬тячий фольклор», наголошував, що ним доцільно позначати твори, складені самими дітьми, а також поезію пестування (невеликі ліричні твори, які примовляють дорослі, пестячи дітей). Дещо пізніше до цього виду словесності долучили колискові пісні (хоч дехто з учених дотепер вважає їх розрядом родинно-побутової лірики). Та¬кож було спостережено, що деякі жанри народної словесності, які побутували у середовищі дорослих, втративши своє первісне утилі¬тарне призначення і сакральне значення, у дещо видозміненому, спро¬щеному вигляді перейшли у сферу дитячого фольклору. Усі дослід¬ники одностайні, що до дитячого фольклору відносяться і твори дітей, і твори для дітей, складеш дорослими. Основним критерієм відбору є функціональний аспект: твори, які виконуються лише у дитячому середовищі, а також ті, які не передбачають інших слу¬хачів і виконуються дорослими тільки для дитини. Дитячий фольклор має свою специфіку: відповідає віковим особливостям дітей у виборі тем, образів, ідей; характеризується поєднанням словесного матеріалу з елементами гри, супровідними рухами; у багатьох тво¬рах проявляється виражене виховне спрямування.Питання класифікації дитячого фольклору далеко не вивчене, бо коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і багатомірне не лише за тематикою та образною системою, а й за призначенням, спосо¬бом і часом виконання. Кожен жанр має своє джерело походжен¬ня — усі вони виникли в різні історичні періоди і проникли в дитячу словесність різними шляхами. Відповідно до вище згаданих чинни¬ків усі жанри дитячого фольклору умовно можна поділити на три групи: