Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів

1) природний — від ситуації до прислів'я;

2) творчий — від прислів'я до ситуації. Перший недаремно названо природним. Як відомо, прислів'я виникали або спонтанно, як оцінка чи дотеп¬на характеристика ситуації, якихось рис вдачі (нап¬риклад, хвалькові говорили: «На небі чути, як мухи кашляють», байдужому казали: «Байдуже ракові, в якім горшку його варять» тощо), або були засновані на дов¬гих спостереженнях. Наприклад, побачила давня люди¬на камінець, придивилась до нього уважніше, порівняла з рослинами — росте без корінця. Оформилась думка: «Камінь росте без коріння». Поступово мудрець помітив, що безпритульний камінець схожий на поз¬бавлену захисту людину. Так з'явилось переносне зна¬чення цього речення, яке тепер стало прислів'ям УЧНІ значення цього вислову здатні осягнути після прочи¬тання притчі «Корінь життя» [Паламарчук О., Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошина Н.Й. Читанка 3(4). — К.: Освіта, 1993. — С. 15—16], «Плакучий бук» [А.Хорунжий] [Там само. — С. 32—34].

Спосіб утворення інакомовностей можна показати під час вивчення байок А.Глібова. Мораль байки схо¬жа до прислів'їв своєю лаконічністю, виразністю уза¬гальнень. Вона так само виводиться з конкретних фактів, свідком яких неначе був байкар. («...Що, брати¬ку, посіяв, те й пожни!», «... Дурне безладдя лихо діє», «На, небоже, те, що мені не гоже» та багато інших). Дітям також буде цікаво дізнатись, що прислів'я іноді виникали з казок («Битий небитого везе» тощо).

Вивчення прислів'їв продовжується підбором до сюжетних малюнків, оповідань, казок, віршів най¬більше відповідних зразків цього жанру усної народ¬ної творчості.

Другий шлях — творчий. Він передбачає моделю¬вання ситуацій можливого використання прислів'їв, створення сюжетних малюнків. Цікавим і ефектив¬ним буде написання коротеньких творів за заданою темою-прислів'ям. Наприклад,

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Сказав якось хлопчик матері образливе слово. Заплака¬ла мати. «Пробач», — сказав син. Вона ж відповіла: «Рана від колючки загоїться, й сліду не залишиться. Рана від сло¬ва також заживе, проте слід глибокий зостанеться».Дружили два хлопчики. Одного разу вони засперечали¬ся і один другого обізвав. Той і образився. Дружбу такою, якою вона була раніше, не повернеш. Якщо вдарити шаб¬лею, вона поранить тіло. Але рана заживе, і ти забудеш. Якщо ж сказати образливе слово, воно поранить душу і ніко¬ли не забудеться.

З цією ж метою можна використати наступні іносказання:

яка пташка, така й пісня;

дружній череді вовк не страшний;

добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш;

з великої хмари малий дощ буває;

верба товста, а в середині пуста.

Не варто забувати, що кожне прислів'я потребує глибокого аналізу. Три наступні запитання виявляють як ідею, так і словесний візерунок, з якого зіткане прислів'я:

1) Як ти розумієш прислів'я?

2) Що тобі в прислів'ї найбільше сподобалось?

3) В чому його сила?

Покажемо це на прикладі прислів'я «Камінь рос¬те без коріння».