Використання фольклору у морально-естетичному вихованні школярів
Вчитель. Дякуємо за побажання. Щоб ви на¬колядували багато гостинців, а господарі хай обдаро¬вують вас дуже щедро.
Учитель дає колядникам торбинку з дарунками, перший гурт виходить із зали.
Вчитель. Щедрування — давній звичай ново¬річних обрядів, під час яких групи щедрувальників (переважно дівчата) піснями-щедрівками славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що от¬римували винагороду. Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками. Щедрівки співали окремо господа¬рю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині.
Заходить гурт дівчат-щедрувальниць, вони викону¬ють щедрівку «Ой сивая та і зозуленька». Послухавши, вчитель обдаровує дівчат, і вони виходять із зали.
Вчитель. А чи знають наші конкурсанти ко¬лядки та щедрівки? Для них завдання у конвертах.
Барвінок і Ромашка вручають командам конвер¬ти з завданням «Виконати колядку», «Виконати щедрівку». Учні виконують завдання.
Просимо членів журі оцінити майстерність кож¬ної команди.Журі оголошує результати конкурсу, видає ко¬мандам ялинкові прикраси, які Барвінок і Ромашка прилаштовують на ялинках кожної команди.
Вчитель. У різні пори року приваблива земля. Але навесні все ж таки квітучіша та запашніша, кра¬сива і чиста. З давніх-давен у нашого народу було од¬не з найулюбленіших свят — зустріч Весни, що про¬ходило урочисто і радісно. Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні випікалося обрядове печиво у формі пташок, діти, співаючи, носили їх селом, закликаючи весну.
Під грамзапис «Благослови, мати!» заходить ма¬ти із випеченими «жайворонками» у ситі. Вона роз¬дає дітям — членам команд — «жайворонків».
Мати. Діти, мої діти,
діти-боженята,
йдіть до мене гурточком,
виберіть жайворята.
Жайворонки беріте,
на високу гору йдіте.
Пісеньок гарних співайте,
весну-красну величайте.
Просіть жита, пшениці,
всякої пашниці,
дощика дрібненького,
сонечка ясненького.
Діти підносять вгору «жайворонків» і промовля¬ють: