Багатоманiтнiсть теоретичних об'єктивацiй iсторизму в наукових дослідженнях

У ходi своєї iнтелектуальної еволюцiї Лакатос далеко вийшов за рамки концепцiї Поппера, хоча сам вiн неодноразово пiдкреслював нерозривний зв'язок своєї концепцiї з попперiвською: "основнi ас¬¬¬пекти цiєї нової програми були розвинутi на основi iдей Поппера i, в особливостi, з його заборони "конвенцiоналiстських", тобто змен¬¬¬шуючих змiст, хитрувань"[8. -с.227].

Подолання Лакатосом позицiї Поппера виявляється вже в тому, що для нього проблеми iсторичної еволюцiї науки вiдразу ж стають центральними (а не проблема "росту знання" самого по собi). Логiка науки, за Лакатосом, може бути лише теорiєю її розвитку. Основне спрямування Лакатоса полягає в тому, щоб зблизити логiко-метод¬логiчнi дослiдження з iсторико-науковими.

У вже згадуванiй працi "Фальсифiкацiя та методологiя наукових дослiдницьких програм" Лакатос пропонує для розгляду такi пробл嬬¬ми:

- етапи розвитку наукового мислення Поппера (догматич¬¬¬ний * наївний методологiчний * витончений фальсифiкацi¬нiзм);

- порiвняльний аналiз концепцiй Поппера та Куна, крит謬¬ка Куном Поппера;

- виклад своєї власної концепцiї, котра, за словами Лବ¬катоса, являє собою подальший розвиток iдей Поппера.

У критицi фальсифiкацiонiзму Лакатос починає свiй розгляд з фiксування ситуацiї, котра склалась у методологiї науки на час п¬яви першого рiзновиду фальсифiкацiонiзму, а саме - догматичного фальсифiкацiонiзму.

Джастифiкацiонiзм, згiдно котрого наукове знання складалось з доведених тверджень, був зруйнований. Характерним для нього було протиставлення мiж одиничними твердженнями та унiверсальними т嬬¬орiями, де одиничне твердження, що виражає "впертий факт", може спростувати теорiю.

Iдеал доведеної iстини вимагав замiни. У логiчному емпiризмi (наприклад, у Р.Карнапа) його було замiнено iдеалом "ймовiрної iстини". А у соцiологiї пiзнання (Поланi та Кун) - iдеалом "iстини за (мiнливою) згодою".

Але тепер скептицизм набуває крайнього твердження, що не повин¬¬¬но i не може бути доведеного знання, а отже - немає знання взବ¬галi. Методологiчний скептицизм вiдкидає всi iнтелектуальнi стан¬¬¬дарти. Нiщо не може бути встановленим, так само i нiщо не може б󬬬ти вiдкинутим, всi науковi побудови є однаково неймовiрними. Скеשּׁ¬тицизм "вiдчинив дверi для iраацiоналiзму, мiстицизму та заб¬бонiв"[9. -с.18].

Саме як споба здолати цей скептицизм виникає догматичний (або натуралiстичний) фальсифiкацiонiзм. Його представником був у п¬чатковий перiод своєї творчостi К.Поппер. Однак вiн швидко усвiд¬мив неконструктивнiсть цiєї позицiї i внаслiдок цього деякий час (до сформулювання методологiчного фальсифiкацiонiзму) не публiк󬬬вав жодної працi. Саме ця позицiя Поппера критикувалась спочатку А.Айєром, а пiзнiше - й iншими.

Догматичний фальсифiкацiонiзм визнає лише достовiрнiсть емпiричного базису, пiд яким розумiється клас потенцiйних фаль¬¬¬сифiкаторiв, клас тих тверджень, що спостерiгаються i можуть спростовувати теорiю. Достовiрнiсть емпiричного базису не може п嬬¬редаватись теорiям. Всi теорiї є гiпотетичними. Наука не в змозi остаточно довести теорiю, проте вона може її спростовувати. Для цiєї позицiї є характерною асиметрiя мiж:

- теоретичними, або спекулятивними, висловлюваннями;

- фактуальними висловлюваннями, або ж базисними, так謬¬ ми, що спостерiгаються.

Висловлювання визнається "науковим" в двох випадках, якщо воно є: - фактично доведеним;

- просто фальсифiкованим висловлюванням.

Лакатос вважає, що догматичний фальсифiкацiонiзм не є сприйнят¬¬¬ним, оскiльки вiн грунтується на двох хибних припущеннях i на на䬬¬то вузькому критерiї демаркацiї мiж науковiстю та ненауковiстю.Перше припущення полягає в тому, що iснує природна, або псих¬логiчна, межа мiж двома видами висловлювань - теоретичними та фаꬬ¬туальними. Це припущення Лакатос критикує за допомогою психологiї. Вiн вважає, що немає не може бути чистого чуттєвого досвiду, в р嬬¬зультатi якого з"явилися б фактуальнi висловлювання. Не буває вис¬¬¬ловлювань без попереднiх розумових настанов, тому й не може бути нiякої психологiчної межi.