СВІТОВЕ ГОСП-ВО, ЙОГО СТРУКТУРИЗАЦІЯ Й ОСОБЛ-СТІ РОЗВИТКУ.

80.ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ ТА ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА.

Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права (МЕП). Існує декілька концепцій міжнародного економічного права. Основні: 1) це концепція англійського юриста Шварценбергера (міжнародне економічне право — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Міжнародне економічне право включає в себе лише ті економічні аспекти, котрі є об'єктом впливу міжнародного публічного права, і виключав внутрішнє регулювання через те, що при цьому не створюються єдині для всіх держав норми і принципи. Основний висновок -норми МЕП це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб'єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.) 2) німецьких юристів П. Фішером і В. Фікентшером (в систему МЕП слід включати і норми внутрішнього права, які регулюють міжнародну господарську діяльність., що згідно з цією концепцією в систему міжнародного економічного права включаються не лише норми міжнародного публічного, а й міжнародного приватного права, національні норми, які регулюють міжнародні економічні відносини.) Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництває самостійною галуззю міжнародного публічного права. Система джерел МЕП включае в себе міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних оргашзащй, міжнародні кодекси поведінки. Джерела є формою юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Саме ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуван¬ням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогре¬сивного розвитку. Види принципів:1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права (1) принцип мирного співіснування; 2) принцип суверенної рівності держав; 3) принцип співробітництва держав; 4) принцип невтручання; 5) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань; 6) принцип взаємної вигоди 2) спеціальні принципи міжнародного економічного права). Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає: 1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2) принцип юридичної рівності і недопустимості еконо¬мічної дискримінації держав; 3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньо¬економічних зв'язків; 4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю; 5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.

81. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА.Міжнародне економічне право покликане регулювати суспільні відносини між різними суб'єктами. Під суб'єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах. Головним суб'єктом міжнародного економічного права є держава. За існуючими як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі визначеннями, держава — це політична форма організації суспільства, яка виражає обумовлену економічним ладом політичну владу пануючого класу або всього народу. Так, у Декларації про державний суверенітет України зазначено, що народ України є єдиним джерелом державної влади. Повновладдя народу забезпечується на основі Конституції як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад України. До ознак будь-якої держави слід віднести такі: І) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова систелш; 6) право. Держави можуть бути різними за своїми соціально-економічними системами, політичним режимом, формою правління та формою державного устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжнародно-правових відносин і, зокрема, міжнародних економічних відносин. Нині держави світу або їхні групи функціонують в умовах інтернаціоналізації господарського життя, міжнародного поділу праці, різних можливостей у забезпеченні виробництва сировинними, енергетичними, трудовими та іншими необхідними ресурсами, монополії ряду держав на випуск окремих видів продукції та дії інших факторів, які обумовлюють необхідність міжнародного економічного співробітництва. Вихід сьогодні будь-якої держави на шлях науково-технічного прогресу, інтенсифікації національної економіки практично неможливий без активної діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, створення найсприятливіших умов для інтегрованості національної економіки у світову, наближення її до ринкових структур розвинутих країн. Ці чинники значною мірою сприяють зростанню економічної могутності держав, піднесенню народного добробуту та вирішенню інших соціальне важливих для кожної країни завдань. Імунітет — слово латинського походження і в перекладі на українську мову означає звільнення від чого-небудь. У міжнародному праві імунітет держави розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред'явлений позов у суді іноземної держави. Як уже зазначалося, коли держава виступає суб'єктом міжнародних економічних відносин з іншими державами або з міжнародними організаціями, то такі відносини регулюються нормами міжнародного економічного права. Водночас вона може вступати у відносини міжнародно-правового характеру з різними іноземними юридичними особами, окремими громадянами інших держав. Відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами міжнародного приватного права. Розглядаючи питання про імунитет держави, не слід робити висновки про те, що всілякого роду спірні питання, що виникають не можуть взагалі розглядатись. Наявність імунитету не означає, що ним наділені і відповідні господарські організіції. Форми співробітництва держав: *держава вступає з іншими державами в економічні стосунки, *держави вступають до міжнародних організацій і становяться її членами, *держави об’єднуються у певні групи, * співробітництво держави через міжнародні організації з державами, які не є членами цих організацій.