СВІТОВЕ ГОСП-ВО, ЙОГО СТРУКТУРИЗАЦІЯ Й ОСОБЛ-СТІ РОЗВИТКУ.

1)ефективність використання прир. ресурсів;

2)стан наук. досліджень;

3)демограф. ситуація, наявність кваліфік. кадрів;

4)фін.-кредитна с-ма країни;

5)рівень доходів і рівень спож-ня;

6)стан інтегрованості країни у світ. госп-во та інші.

Отже, складність вивчення та оцінки ек. серед-ща в першу чергу пов’язана з тим, що нац. ек-ки різняться між собою за кільк і як. пок-ками.

Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за ознаками:

1.географічними;

2.організаційними;

3.економічними;

4.соц.-економічними.

Найбільш стабільною є систематизація країн за 1) ознакою: Європа, Азія, Лат. Америка тощо.

За 2) ознакою країни систематизують в залежності від їх участі в МО. При цьому МО поділяють:

за юр. природою: міжурядові, позаурядові;

за складом учасників: універсальні, регіональні;

за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;

за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

До останнього часу за 4) ознакою країни поділяли на 3 групи: •кап. країни; •соц. країни; •країни, що розвиваються з відповідною орієнтацією. З 1994 р. універс-ним є поділ країн на наступні групи: розвинені країни з ринк. ек-кою (24 країни); країни з перехідною ек-кою; країни, що розвиваються.

Багатоваріантність притаманна систематизації країн за 3) ознакою.a)стр-ра госп-ва: промислово-розвинені (Нідерланди); аграрні (Болг., Мальта); аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина); пром.-аграрні (Греція, Укр.);

b)рівень ек. розвитку: розвинені; ті, що розвиваються;

c)ступінь розвиненості ринк. відносин: з розвин. ринк. ек-кою; з ринк. ек-кою; з централіз. план-ням;

d)рівень самоорганізації ек-ки: зрілі ек-ки; уразливі ек-ки.