Гнійні захворювання пальців
При пандактилггі уражений палець різко збільшений у об'ємі, шкіра гіпе-ремійована з ціанотично-багряним відтінком. Набряк поширюється на тильну поверхню кисті. З'являється сильний біль у пальці. На шкірі можуть бути помітні рани від проведених опе-ративних втручань або норицеві ходи після проривання підшкірного, сугло¬бового чи сухожилкового панариціїв. З ран виділяється густий гній. Клінічний перебіг характеризується вираженими явищами інтоксикації (головний біль, висока температура тіла, тахікардія). Захворювання ускладнюється кубіталь-ним і пахвовим лімфаденітом.
Лікування пандактиліту повинно бути комплексним. Операцію прово¬дять під наркозом (внутрішньовенним або інгаляційним масковим). На бічних поверхнях пальця проводять паралельні розрізи всіх м'яких тканин до кістки. Іноді вони захоплюють всі три фалан¬ги. Розкривають уражений суглоб і су¬хожилкові піхви. На особливу увагупід час операції заслуговує поведінка хірур¬га з кістковими фрагментами. Видаля¬ють лише явно некротизовані ділянки кістки, які втратили зв'язок з окістям. Вирізують некротизовані тканини і гра¬нуляції. Після цього рану промивають антисептичним засобом (антибіотиком) і дренують. Палець і кисть іммобілізу¬ють гіпсовою пов'язкою.
У післяопераційний період прово¬дять загальне і місцеве (внутрішньовен¬не, внутрішньокістково) введення ан¬тибіотиків, фізіотерапевтичні процеду¬ри. При перев'язках застосовують про¬теолітичні ферменти.
У деяких випадках (у разі задавнено¬го процесу) виконують ампутацію чи екзартикуляцію пальця. Показання до однієї з цих операцій на І пальці по¬винні бути абсолютними. Навіть за відсутності в післяопераційний період рухомості в суглобах І пальця зберігаєть¬ся його важлива функція — протисто¬яння іншим пальцям. А тому в будь-якому разі треба зберегти І палець.
У профілактиці панарицію велику роль відіграє своєчасна і повноцінна обробка будь-якої травми на пальцях. З цією метою рекомендують провести ре¬тельний туалет шкіри в місці травми. Добре зробити ванночку з теплим ан¬тисептичним розчином, після чого ділянку рани і шкіру довкола неї треба змазати 2 % розчином йоду спиртовим і прикрити волого-висихаючою спирто¬вою пов'язкою, пов'язкою з фурацилі-ном чи діакрином. Уражений палець на 2—3 доби іммобілізують.
Якщо мікротравма поверхнева і за¬хоплює лише епідермальний шар, її можна прикрити плівковою пов'язкою (колодій, клей БФ-6, плівкові бакте¬рицидні пов'язки типу "Синтокол", "Синтопласт", "Фурапласт").
Ліквідація запального процесу в пальці лише половина завдання, яке стоїть перед хірургом при цій патології. Важливе значення мають збереження функціональної здатності пальців і відновлення працездатності хворого. Головна роль щодо цього належить реа-білітаційній терапії.
Про функцію кисті треба дбати ще в процесі лікування. У період гострого запального процесу показана іммобілі¬зація ураженого пальця (чи пальців) у функціонально вигідному положенні. Іммобілізація всіх пальців, крім першо¬го, в положенні повного розгинання є помилковою, бо завжди призводить до тугорухомості. Треба іммобілізувати один палець у функціонально вигідному положенні за обов'язкового актив¬ного руху всіма здоровими пальцями. Тривалість іммобілізації — не довше 10—14 діб (на період гострих запальних явищ). Наступної доби після операції треба вже починати функціональне лікування. Під час перев'язки (занурю¬ють кисть чи палець у теплу воду) реко¬мендують легкі активні рухи ураженим пальцем.Ранні рухи всіх пальців є найкращою вправою для стимуляції кровообігу і боротьби з болем та набряком. Рухи повинні бути дозованими, адекватни¬ми як за характером, так і інтенсивні¬стю. Вони не повинні супроводжува¬тися болем.
Теплові процедури теж треба дозу¬вати, бо тривале застосування гарячих ванн сприяє припливу крові до кисті і збільшенню набряку, що, в свою чер¬гу, підтримує тугорухомість.
Помилкою слід вважати відсутність будь-яких рухів хворим пальцем до знят¬тя гіпсової пов'язки, коли функціо¬нальне лікування починають лише після загоєння рани.
Помірний масаж пальців кисті, фізіотерапевтичні процедури в після¬операційний період, лікувальна фіз¬культура, стимулюючи рух пальців і кисті, не лише протидіють утворенню контракту?, але й шляхом поліпшення циркуляції і нейротрофіки зупиняють процес іммобілізаційної і токсичної ат¬рофії тканин.