Гнійні захворювання пальців
Оперативне лікування суглобового панарицію полягає в проведенні на тильно-бічній поверхні пальця двох па¬ралельних розрізів. Розкривають суг¬
лоб, вирізують грануляції і уражені ділянки капсули, промивають суглобо¬ву порожнину і дренують. Під час роз¬криття суглоба бажано зберегти бічні зв'язки. Коли патологічним процесом уражені суглобові хрящі, проводять економну резекцію суглоба. Іммобілі¬зація пальця і кисті потрібна протягом 2 тиж.
При суглобових панариціях важли¬во зберегти функцію пальця (особливо І). Тому після затихання гострих явищ необхідні рання лікувальна гімнасти¬ка, застосування фізіотерапевтичних процедур.
Кістковий панарицій(остео-мієліт кісткових фаланг) — це гнійне запалення пальця з втягненням у про¬цес кісткової тканини.
Як і попередні форми панарицію, кістковий панарицій може бути первин¬ним (частіше внаслідок безпосередньої травми), вторинним (у разі переходу запального процесу з м'яких тканин пальця на окістя і кістку) і гематоген¬ним. Останній вид зустрічається рідко.
Первинний кістковий панарицій ча¬стіше уражує кінцеву фалангу. На ос¬новній і середній фалангах розвиваєть¬ся вторинний остеомієліт.
Серед інших форм запальних про¬цесів пальців на кістковий панарицій припадає від 5 до 6,3 %.
Частіше уражається кінцева фалан¬га, що зв'язано з анатомо-фізіологіч-ними її особливостями. Крім цього, на кінцевій фаланзі частіше буває під¬шкірний панарицій з переходом інфекції на кістку.
Залежно від змін, які відбуваються в кістці, у перебігу кісткового панари¬цію розрізняють три стадії: перша ха¬рактеризується остеопорозом фаланги, друга — періостальною реакцією і тре¬тя — деструкцією кістки, змертвінням її ділянки і утворенням секвестру.
Рентгенологічне розрізняють три види секвестрації: крайову, субтоталь-ну і тотальну, тобто повний некроз фа¬ланги з втягненням у процес суглоба.
На перших стадіях розвитку кістко¬вий панарицій за перебігом нагадує підшкірний панарицій. Хворий скаржиться на сильний біль у ділянці фа¬ланги, набряк, почервоніння шкіри. Характерне місцеве підвищення темпе¬ратури. Залежно від ураження фаланга набуває вигляду булави або веретена. Її пальпація супроводжується різким болем, рухи в пальці обмежені.
При вторинному панариції, коли запальний процес переходить на кістку з м'яких тканин, загальний стан хво¬рого різко погіршується, місцеві і за¬гальні клінічні ознаки наростають.У перші дні під час рентгенологічно¬го дослідження кістки патологічних змін не виявляють. Вони з'являються не ра¬ніше 10—12-ї доби. В цей час на рент¬генограмі вже помітна деструкція кіст¬ки. Секвестральних коробок при кіст¬ковому панариції не спостерігається.
Лікування кісткового панарицію опе¬ративне, і що швидше воно проведе¬не, то кращий наслідок. Операцію ви¬конують під наркозом. Розрізи — як і при підшкірному панариції. Розрізують м'які тканини до кістки. При цьому тре¬ба бути обережним, щоб не пошкоди¬ти суглоба. Якщо кісткова фаланга змінена, є в ній секвестри, показано видалення її разом із змертвілими тканинами. Коли секвестр хоча б не¬значно з'єднаний з окістям, його тре¬ба зберегти.
У післяопераційний період уводять антибіотики: внутрішньом'язово, внут¬рішньовенне, в навколишні м'які тка¬нини, безпосередньо у кістку, шляхом іонофорезу. Добрий ефект дають анти¬біотики тетрациклінової групи, які ма¬ють здатність відкладатися в кістковій тканині. Проводять електрофорез каль¬цію, а пізніше — опромінення ураже¬ної фаланги кварцом.
Пандактиліт — це звичайна форма панарицію, за якої в патологіч¬ний процес втягуються всі тканини пальця — шкіра, підшкірна основа, суг¬лоб, сухожилок, кістка. Як первинне захворювання пандактиліт зустрічаєть¬ся рідко. Частіше він є наслідком по¬ширення на тканини пальця інших видів панарицію. Пандактиліт пере¬бігає за типом вологого некрозу з роз-плавленням тканин і лише при кістко¬вому панариції кінцевої фаланги — у виді сухого некрозу.