Гнійні захворювання пальців
Кисть і пальці є найважливішою час¬тиною руки. Роль кисті і пальців у організмі багатогранна. Їх рухи характе¬ризуються великим діапазоном, коорди-нованістю, чіткістю і різноманітністю. Вони виконують статичну, динамічну і сенсорну функції. Розтулена, з прямими пальцями кисть служить лопатою, сов¬ком, зігнені пальці — гачком, щипця¬ми, протиставлення великого пальця іншим забезпечує захватну функцію кисті.
Окрім того, кожен палець виконує ще й окрему функцію. На особливу ува¬гу заслуговує І, тобто великий, па¬лець. Він діє незалежно від інших, робить руку людини органом праці. Завдяки йому людина може захоплюва¬ти предмети, маніпулювати ними згідно із своїми намірами. Вказівний (II) палець володіє тонкою чутливістю. Він першим починає захват. Його роль особливо велика при щипковому і скульптурному захваті. Середній (III) палець масивніший і довший, надає силу і міцності захвату. Безіменний (IV) палець, завдяки розвиненому відчуттю дотику, регулює рух м'язів, що важливо під час виконання робо¬ти. Мізинець (V палець) закріпляє зах¬ват, закриває долонну чашу, надає стійкості кисті.
Важливе значення для функції кисті мають нігтьові пластинки, які забезпе¬чують надійність щипкового захвату.
Кисть і пальці виконують не лише функцію захвату. Вони є тонким орга¬ном дотику, забезпечуючи зв'язок лю¬дини із зовнішнім світом.
Відтак, втрата тієї чи тієї частини кисті або її функціональна непов¬ноцінність позначаються на працездат¬ності людини, її зв'язку з навколишнім середовищем.
До втрати функції кисті і пальців можуть призвести різні патологічні ста¬ни: травми, запальні, дегенеративно-дистрофічні процеси, пухлини, при¬роджені аномалії.
У цьому розділі йдеться про запальні процеси пальців кисті (панарицій), бо вони спостерігаються найчастіше.
Панарицій (panaritium) — це збірна назва всіх гострих запальних процесів різних структур пальців, переважно рук (їх долонної поверхні).
Клінічний перебіг панариція на ру¬ках багато в чому залежить від анатомі¬чних і функціональних особливостей пальців кисті.
Шкіра долонної і тильної поверхонь пальців відрізняється. В шкірі долон¬ної поверхні немає пігментного апара¬ту, волосся і сальних залоз, що виклю¬чає можливість виникнення фурункулів і карбункулів, натомість багато потових залоз. Шкіра долонної поверхні пальців добре іннервується, що є причиною вираженої тактильної чутливості та сильного болю у разі виникнення на пальцях запального процесу.
Шкіра тильної поверхні пальців м'я¬ка, еластична, рухома. На ній є во¬лосся і сальні залози (за винятком кін¬цевої фаланги). Тому фурункули і кар¬бункули можуть розвиватися лише на основній і середній фалангах.
На долонній поверхні жирової осно¬ви більше, ніж на тильній. Тут немає підшкірної фасції, а безпосередньо від сосочкового шару, майже перпендику¬лярно, ідуть щільні сполучнотканинні тяжі, які на кінцевій фаланзі впліта¬ються в окістя, а на середній і основній фалангах — у стінку сухожильної піхви. Т1, і тяжі густо переплітаються сполучно¬тканинними волокнами, які, розташо¬вуючись паралельно до поверхні шкіри, утворюють в підшкірній основі численні комірки. Завдяки такій будові обме¬жується рухомість шкіри і затрудняєть-ся поширення набряку, наростання якого швидко призводить до стиснен¬ня кровоносних судин, порушення кро¬вопостачання жирових часточок і різко¬го посиленню болю внаслідок підви¬щення внутрішньотканинного тиску. Вертикальні стінки комірок не дають можливості поширюватися запальному процесу по площині, але сприяють про¬никненню інфекції в бік кістки.
На тильній поверхні пальців сполуч¬нотканинні волокна розташовані пара¬лельно до поверхні тіла і не перешкод¬жають поширенню набряку.
Задня поверхня кінцевої фаланги захищена нігтем. Нігтьова пластинка має чотирикутну форму. Проксимальні й бічні краї заглиблюються в нігтьовий жолобок. Над проксимальним краєм пластинки (матриксом) нависає шкірна складка—епоніхій, або нігтьовий ва¬лик. Від внутрішньої поверхні нігтьової пластинки до окістя фаланги про¬ходять сполучнотканинні тяжі, які фіксують ніготь до кістки, що сприяє поширенню гнійнозапального процесу на нігтьову фалангу. Регенерація нігтя після його видалення триває 4—6 міс.