Гнійні захворювання пальців

На долонній поверхні до кожного пальця, крім великого, ідуть два сухо¬жилки: поверхневого і глибокого згина¬ча. Великий палець має один сухожи¬лок згинача (довгий згинач І пальця).

Сухожильні піхви І і V пальців довші за інших. Вони проходять через простір Пирогова на дистальну частину перед¬пліччя з утворенням у ньому і на пе¬редпліччі загального синовіального озе¬ра. Сухожильні піхви II —IV пальців коротші і закінчуються вже нарівні п'я¬стково-фалангових суглобів. Це має велике практичне значення в клініці хвороби. Завдяки довгим піхвам І і V сухожилків пальців і злиттям їх у ділянці зап'ястка запальні процеси су¬хожильних піхв цих пальців мають тяж¬чий перебіг і ускладнюються глибоки¬ми флегмонами кисті. Запалення сухо¬жилків II—IV пальців обмежується лише цими пальцями.II—V пальці мають по 3 фаланги, І— 2. Фаланги з'єднані між собою за до¬помогою блоковидних суглобів.

Кожний палець кровопостачається 4 артеріями: 2 долонними і 2 тильни¬ми. Кровопостачання нігтьової фалан¬ги має свої особливості. У той час коли середня і основна фаланги мають окре¬му живлячу артерію, нігтьова фаланга постачається кровоносними судинами розсипного типу. При цьому кровопо¬стачання проксимального і дистально¬го епіфізів краще, ніж решти частин фаланги, бо вони мають окремі артері¬альні гілочки різного калібру, які про¬никають у кістку головним чином з до¬лонної поверхні. Це відіграє важливу роль у патогенезі кісткового панарицію кінцевої фаланги.

Іннервація пальців здійснюється чут¬ливими і руховими гілками 3 нервів:

ліктьового, променевого і серединно¬го, які, розпадаючись на кінцеві гілки, іннервують відповідні ділянки. Най¬краще іннервуються подушечки кінце¬вих фаланг, чим пояснюється сильний біль у разі виникнення в них патологіч¬ного процесу.

Лімфа від пальців відтікає поверх¬невими і глибокими лімфатичними су¬динами. Виражена лімфатична мережа наявна на тильній поверхні нігтьової фаланги, долонній поверхні пальців, долоні. Звідси лімфатичні судини ідуть бічними поверхнями пальців у міжпаль-цеві складки і через останні проника¬ють на тил кисті. У зв'язку з цим у разі виникнення запального процесу на до¬лонній поверхні набряк кисті вираже¬ний більшою мірою на тильному боці.

Лімфатичні судини IV і V пальців впадають у ліктьові і частково у пахвові лімфатичні вузли. Лімфатичні судини від великого, вказівного і середнього пальців в основному відводять лімфу в підключичні, надключичні, дельто-видногрудні групи залоз. Цим пояс-нюється те, що панарицій І—III пальців має набагато тяжчий перебіг і може ускладнюватися субпекторальню флег¬моною.

Етіологія. Гнійне запалення пальців спостерігається у 20—25 % пацієнтів хірургічних кабінетів поліклініки. У його виникненні важливу роль відігра¬ють різного виду мікротравми. Часті¬ше це колоті рани і скалки. У зв'язку з цим панарицій буває переважно у лю¬дей, у яких професія зв'язана з можливістю травмування пальців (працівни¬ки рибообробної промисловості, м'яс¬ники, кухарі, медичні працівники, особливо хірурги і акушери, та ін.).

Більші травми рідше спричинюють панарицій, бо їм приділяють більшу увагу. Частіше причиною панарицію є стрептококи і стафілококи. Виникає запальний процес на пальцях частіше тоді, коли шкіра їх суха, змозоліла.

У більшості хворих панарицій локалі¬зується на правій руці — через підвище¬не її функціональне навантаження. Най¬частіше уражається кінцева фаланга.

Класифікація. Залежно від глибини проникнення мікробів і розвитку інфекції розрізняють такі види панари¬цію:

1) поверхневий — шкірний (panaritium cutaneum); підшкірний (panaritium subcutaneum), нігтьовий (білянігтьовий, або пароніхія — panaritium parunquale s.paronychia);

піднігтьовий (panaritium subunquale);

2) глибокий — сухожилковий (panaritium tendinosum s.tendovaginitis purulenta); кістковий (panaritium osseum); суглобовий (panaritium articulare).

Якщо патологічний процес захоп¬лює всі тканини пальця, розвивається пандактиліт (pandactilitis).