Гнійні захворювання пальців
Глибокий панарицій звичайно є наслідком несвоєчасного і неповно¬цінного лікування поверхневого.
Клініка і хірургічна тактика при різних формах панарицію мають свої особливості.
Шкірний панарицій вини¬кає у разі неглибокого проникнення інфекції. Запальний процес при цьому розвивається під епідермісом. Останній відшаровується і утворюється пухир, заповнений гноєм. Частіше цей вид панарицію локалізується на долонній поверхні пальця. Поява пухиря супро¬воджується незначним болем, який поступово збільшується. Пухир може досягати таких розмірів, що захоплює іноді всю фалангу. На тильній поверхні кисті і передпліччя з'являються ознаки лімфангіту, що супроводжується підви¬щенням температури тіла. Загальний стан хворого при такому виді панари¬цію звичайно не порушується.
Лікування шкірного панарицію опе¬ративне: обробивши операційне поле, ножичками по краях зрізують пухир. Гній видаляють, некротизований епі¬дерміс видаляють. Після цього треба переконатися, чи підшкірний пана¬рицій не має зв'язку з глибокими тка¬нинами. Для цього пальцем натиска¬ють на уражену ділянку. У разі проник¬нення інфекції під шкіру з глибини буде виділятися гній. У таких випадках, за¬стосовуючи той чи той метод знеболен-ня, підшкірний гнояк розрізують. Опе¬рацію закінчують накладанням пов'яз¬ки, просякненої антисептиком. Якщо шкірний панарицій ускладнюється лімфангітом, проводять іммобілізацію пальця і кисті, терапію променями УВЧ.
На тильній поверхні шкірний пана¬рицій зустрічається рідше і локалізуєть¬ся частіше на середній фаланзі. Серед¬ня тривалість шкірного панарицію — 4-5 діб.Підшкірний панарицій бу¬ває найчастіше. Причиною проник¬нення інфекції в підшкірну основу є колоті мікротравми. У 80—90 % ви¬падків локалізується на долонній по¬верхні І—III пальців правої кисті. У жінок підшкірний панарицій буває ча¬стіше, ніж у чоловіків (уколи голкою).
Підшкірний панарицій супровод¬жується появою сильного болю в пальці, який не дає хворому спати. Іноді біль має сіпаючий характер, що синхронний з пульсом. Він зв'язаний з тим, що сполучнотканинні перетин¬ки, які йдуть вертикально від шкіри до окістя, не дають можливості поширю¬ватися набряковій рідині, тому тиск її в тканинах підвищується, стискаються нервові рецептори.
Палець набрякає, особливо його тильна поверхня. Коли процес локалі¬зується лише в підшкірній основі, по¬червоніння шкіри спочатку може не бути. У разі вираженого набряку шкіра стає навіть блідою внаслідок стиснен¬ня кровоносних судин.
Натискуючи зондом на уражену ділян¬ку, виявляють максимальну зону болючості. Хворий щадить палець і тримає його дещо зігнутим. При підшкірному панариції загальний стан хворого майже не порушується. По ходу сполучнотка¬нинних волокон процес може перейти на кістку, в сухожилкові піхви, суглоб, лімфатичні і кровоносні судини.
Хворі з підшкірним панарицієм на перших порах рідко звертаються по до¬помогу до лікаря. Звичайно вони це роблять після першої безсонної ночі, що є грубою помилкою, бо в цей час у більшості випадків у тканині пальця виникають вже глибокі деструктивні, некротичні процеси.
У перші 2—3 доби (в серозній або серозно-інфільтративній стадії) під контролем лікаря може бути проведена консервативна терапія. Потрібно іммо¬білізувати кисть, застосувати місцеву і загальну антибіотикотерапію, призна¬чити сульфаніламідні препарати. Місцева антибіотикотерапія полягає у введенні препарату разом із 0,5 % роз¬чином новокаїну внутрішньовенне (після накладання на нижню третину передпліччя джгута) в одну з набряк¬лих вен тилу кисті в дистальному на¬прямку (100 000—200 000 ОД бензил¬пеніциліну натрієвої солі на 20—40 мл 0,5 % розчину новокаїну). Джгут три¬мають 8—10 хв.
На уражений палець накладають спиртову волого-висихаючу пов'язку, яку змінюють 2—3 рази на добу, роб¬лять для пальця теплі ванни (спиртові або з антисептиком) по 40—60 хв 2 рази на добу.
За відсутності протягом 1—2 діб ефекту від консервативної терапії по¬казане оперативне лікування. Останнє повинно проводитися під надійним знеболенням. Це може бути місцева новокаїнова анестезія (при підшкірно¬му панариції нігтьової і середньої фа¬ланг) або внутрішньовенний наркоз. Місцеву анестезію проводять за мето¬дом, запропонованим Оберстом—Лу-кашевичем.
При підшкірному панариції нігтьо¬вої фаланги доцільно проводити так зва¬ний ключкоподібний розріз. Забезпе¬чуючи добре відтікання гною, він не дуже деформує палець, не порушує його тактильної чутливості і функції.