Діагностика та лікування нейрофіброматозу

- шість i бiльше плям “кави з молоком” дiаметром понад 5 мм у дiтей допубертатного віку i понад 15 мм у дітей постпубертатного віку;

- двi чи бiльше нейрофiброми будь-якого типу або одна чи бiльше плексиформнi нейрофiброми;

- численні дрiбнi плями типу ластовиння (веснянок) у пахових та пахвинних дiлянках;

- оптична глiома;

- два чи бiльше вузлики Ліша на райдужнiй оболонцi (гамартома райдужної оболонки), дiагностованих за допомогою щiлинної лампи;

- дисплазiя крила клиноподібної кiстки чи витончення кортикального шару довгастих кiсток iз псевдоартрозом чи без нього;

- наявнiсть у родичiв по прямiй лiнії (батьки, дiти, брат, сестра) НФ1 згiдно з вищенаведеними критерiями.

Нейрофiброматоз 2-го типу

НФ2 (центральний нейрофiброматоз, двобiчний слуховий нейрофіброматоз) — прогресивне iнвалiдизуюче моногенне аутосомно-домiнантне захворювання, що проявляється двобiчними вестибулярними шваномами, а також множинними пухлинами центральної i периферичної нервової системи, раннiми катарактами. Фактична дiагностична розповсюдженiсть НФ2 становить 1/200 000.Генетика. Центральний нейрофiброматоз спричиняється точковою мутацiєю гена, що знаходиться в 22 хромосомi (22ql2). Продукт гена називається мерлiн через його високу спорідненість з бiлками цитоскелету сiмейства 4,1. Була запропонована й iнша назва цього бiлка — шваномiн, у зв’язку з визнанням його ролi в попередженнi розвитку шваном. Мерлiн, або шваномін — бiлок-супресор пухлин.

Генетика НФ2 тiсно пов’язана з генетикою менiнгiом. Свiдченням цього є факт, що менiнгiоми — друга за частотою пухлина при НФ2 пiсля акустичних неврином. Вiдомо, що в 50–70 % випадкiв у тканині менiнгiом виявляють вiдсутнiсть дiлянки чи усiєї 22 хромосоми. Факт пошкодження 22 хромосоми при обох захворюваннях наводить на думку про єдиний етiопатогенез цих патологiчних станiв. Дослiдження, змiстом яких було дослiдження гена НФ2 у випадках спорадичних менiнгiом, засвідчили втрату дiлянки гена НФ2 у 60 % випадкiв, а бiльш категоричнi стверджують, що 60 % менiнгiом розвиваються внаслiдок мутації гена НФ2. Це вказує на суттєве значення пошкодження гена НФ2 в онкогенезi менiнгiом. При подальшому детальному дослiдженнi було виявлено, що частiше менiнгiоми виникають внаслiдок порушення послiдовностi у локусi поряд iз локусом НФ2, але не в ньому. Окремi автори вважають пошкодження гена НФ2 спільною та єдиною причиною розвитку як менiнгiом, так i шваном. Разом з тим, описанi менiнгiоми без змiн в 22 хромосомi, але вже з рiзноманітними дефектами хромосом 1, 3, 9, 11, 19, X. Даний факт може свiдчити про розташування на цих хромосомах нових локусiв генiв — супресорiв пухлини.

Дiагностичнi критерiї. У 1987 pоці Нацiональним iнститутом здоров’я США на конференції згоди з нейрофiброматозу були розробленi дiагностичнi критерiї нейрофiброматозу 2-го типу. За даними дiагностичними критерiями НФ2 визначається за наявності таких ознак:

- двобiчнi вестибулярнi шваноми, вiзуалiзованi на МРТ;

- наявнiсть родичiв по прямiй лiнiї з НФ2;

- однобiчна вестибулярна шванома;

- нейрофiброма, менiнгiома, глiома, шванома, ювенiльне заднє пiдкапсулярне чечевицеподiбне помутнiння (рання катаракта).

КласифікаціяНезважаючи на яскравi манiфестні клiнічні прояви, нейрофіброматоз важко класифікується та діагностується, що пов’язано з поліорганнiстю та полiсистемнiстю ураження. Не викликає сумнiвiв подiл нейрофiброматозу на два типи за генетичними особливостями. Разом з тим, зустрiчаються конкретнi клiнiчнi випадки, що не вiдповiдають численним критерiям НФ1 та НФ2, у зв’язку з чим пропонується видiлити мiкс-форму патології. Враховуючи обмеженiсть NIH дiагностичних критеріїв, до змiшаного типу нейрофіброматозу включенi пацiєнти з однобiчною невриномою слухового нерва i множинними пухлинами мозку за наявності шкiрних проявів захворювання, відповідного сiмейного анамнезу та молодого вiку (до 30 рокiв). В межах зазначених трьох типiв нейрофiброматозу ми пропонуємо їх подiл на клiнiчнi форми за принципом локалiзацiї патологiчного процесу: центральна, вiсцеральна та змiшана.