Загальна хірургічна інфекція — сепсис

Загальна хірургічна інфекція ("зара¬ження крові"), чи сепсис, — загальне інфекційно-хірургічне запальне неспе¬цифічне захворювання, що розвиваєть¬ся у хворих з місцевим осередком хірур¬гічної інфекції за недостатнього ліку¬вального контролю за ним та знижено¬го імунологічного захисту. Рідше збуд¬ники інфекції проникають у судинне русло під час інвазивних досліджень чи лікувальних процедур унаслідок пору¬шення правил асептики. Знижений опір інфекції у хворих буває переваж¬но наслідком токсичного впливу на організм місцевого осередку інфекції і рідше — природженого чи набутого іму-нодефіциту.

Найчастіше сепсис розвивається у разі запізнілої діагностики та неефек¬тивного лікування значних за обсягом місцевих форм гнійної інфекції — не¬своєчасного розкриття та гоєння гній¬них ран, флегмон, карбункулів, мас¬титу, панарицію, артриту, при за¬тримці закриття опікових ран; неадек¬ватному антибіотичному та хірургічно¬му лікуванні окремих форм інфекції (бешихи, гематогенного остеомієліту, плевриту, перитоніту, гінекологічних інфекційних захворювань, інфекції се¬чових шляхів та ін.). У новонародже¬них сепсис обумовлюється інфікуван¬ням пупка (кукси пуповини). Іноді сеп¬сис розвивається за незначних випад¬кових пошкоджень. Місце проникнен¬ня, входження в організм збудників сепсису (місцевий осередок інфекції, рана, опік тощо) називається вхідни¬ми воротами. У тих рідкісних випадках, коли сепсис розвивається за невизна-чених вхідних воріт, сепсис називаєть¬ся криптогенним (kryptos у перекладі з гр. — прихований).

Між величиною вхідних воріт (міс¬цевого осередку) та частотою сепсису хоч і нема повної прямої залежності, але при масивних осередках, як і у разі надходження в організм через ворота великої кількості високовірулентних мікроорганізмів, вірогідність розвитку сепсису різко збільшується. Особливо небезпечні, однак, вхідні ворота (не¬залежно від їх розмірів), через які ви-соковірулентні мікроорганізми надхо¬дять безпосередньо в кров'яне русло (че¬рез отвори в судинах при введенні в ос¬танні голок, трубок, катетерів тощо з порушенням асептики і на значний час), або джерело інфекції локалізуєть¬ся безпосередньо в судинах (гнійний тромбофлебіт, лімфангіт тощо). Сеп¬сис можуть спричинити різноманітні мікроорганізми з класу збудників гнійної та гнильної інфекції, але най¬частіше грампозитивні стафілококи, стрептококи, пневмококи та грамнега-тивні — кишкова паличка, менінгокок, протей, синьогнійна паличка, аеробак-тер тощо. Здебільшого збудником сеп¬сису буває один мікроб (монокультура), рідше — асоціація двох чи навіть більше мікроорганізмів (стафілокок і стрепто¬кок; стафілокок — кишкова палична — протей; кишкова паличка — анаероби неклостридіальні тощо).

У більшості хворих у нас, як і в інших державах колишнього СРСР, спостері¬гається стафілококовий сепсис — 60 % і більше (M.I. Кузін, Б.М. Костючо-нок, 1981; М.Н. Малиновський і співавт., 1992). Найчастіше джерелом, вхідними воротами стафілококового сепсису є гнійні рани, опіки, карбун¬кул, мастит, остеомієліт, панарицій тощо.

Стрептококовим сепси¬сом найчастіше ускладнюються ін¬фекційні захворювання ЛОР-органів (ангіна, гайморит тощо), середнього вуха (отит), бешиха, інфекції дихаль¬них шляхів, кісток, пупка тощо. Близь¬кий до стрептококового сепсису пнев¬мококовий сепсис виникає переважно як ускладнення пневмонії, бронхоек-тазів, бронхіту, хвороб вуха, горла, носа, перикардиту тощо. Значного по¬ширення ( до 40 % і більше випадків сепсису) за останні ЗО років набув грам-негативний сепсис, зокрема колі-формний (колі-бацилярний і ін.) та псевдомонадний у країнах Західної Європи та США (W.A. Altemeir, 1976; S.G. Rabinowith, 1980, та ін.). Грам-негативний колі-формний сепсис роз¬вивається переважно при інфекції трав¬ної та сечостатевої систем, ран, жовч¬них шляхів, вуха тощо.

Синьогнійний сепсис виникає у разі інфекції ран, дихальних шляхів, опіків, сечовивідних шляхів, при інва-зивних дослідженнях та тривалій внут¬рішньовенній терапії.

Джерелом анаеробного бакгероїдно-го сепсису є захворювання травного каналу, особливо товстої та прямої ки¬шок, жовчних шляхів (холангіт та ін.), рани, опіки тощо.

Різке збільшення випадків грамне-гативного сепсису зумовлено низкою причин, зокрема значною резистент¬ністю цих мікробів до антибіотиків, що найчастіше застосовуються для лікуван¬ня гнійної хірургічної інфекції, мен¬шою вибагливістю до умов існування, госпіталізмом та широким застосуван¬ням в лікувально-діагностичній прак¬тиці інвазивних методів дослідження та інфузійної терапії, при яких легше ство¬рюються сприятливі умови для життє¬діяльності цієї мікрофлори (ангіоген-ний сепсис).

Сепсис класифікується за числений -ми критеріями. Насамперед сепсис за клінікою поділяють на сепсис з мета¬стазами (появою вторинних осередків інфекції за первинним джерелом), який відповідає старій назві цієї фор¬ми сепсису — піємія, та сепсис без ме¬тастазів, що тотожний старій формі — септицемія. У наш час є всі підстави розглядати ці форми сепсису не як са¬мостійні, а як фази чи стадії єдиного процесу з виділенням фаз токсемії, або початкової стадії сепсису, септицемії та септикопіємії.