Історія хвороби: синдром ураження дихальної системи дитини

Протистафілококова терапія використовується в разі розвитку

г)дезінтоксикаційна терапія - вводяться внутрішньовенно синтетичні плазмозамінні розчини (неогемодез, неокомпенсан, реополіглюкін), фізіологічний розчин, гідролізати білків.

д)корекція імунного статусу.

n препарати імуноглобулінів (сандоглобулін, ендоглобулін, свіжозаморожена плазма).

n препарати тимуса (тимозин, тимопоетин, тімалін).

n група інтерферону.

n антиоксидантний захист (вітамін Е, унітіол), при розсмоктуванні інфільтрату, в`ялому перебігу, бронхообструкції призначаються глюкокортокоїди

n синтетичні імунокоригуючі препарати (левамізол, діуціфон).

В даному випадку можна призначити ацетилцистеїн і вітамін Е (як антиоксидантний препарат).

5.Симптоматична терапія включає:

n вітамінотерапія (вітаміни групи В, вітаміни С і А, аевіт)

n лікування анемії - препарати заліза (ферроплекс).

n серцево-судинні засоби - камфора, кордіамін, сульфокамфокаїн, препарати дігіталісу, при порушеннях мікроциркуляції, реології крові - антиагреганти (курантіл), антикоагулянти.

n лікування дихальної недостатності (кордіамін, коразол, камфора, бронхолітики)

n лікування інфекційно-токсичного шоку

В зв`язку з легким перебігом захворювання варто використати лише вітамінотерапію (вітамін С), ферроплекс.

6.Фізіотерапевтичні заходи на ранніх етапах в основному замісні (інгаляції спазмолітиків, легкий масаж, електроаерозольне введення ліків). В разі важкого перебігу призначається внутріорганний електрофорез антибіотиківю. При нормалізації температури, ліквідації дихальної і серцево-судинної недостатності використовуються глибокі прогрівання (УВЧ, СВЧ, ЕВТ), в період реконвалесценції - електрофорез (з діоніном, кальцієм, вітаміном С), УФО; озокеритові аплікації на ділянку живота ( в тому числі печінки), голковколювання в період стихання хвороби. Іншими методами лікування є гальванізація, гідроелектричні ванни, діадінамотерапія, індуктотерапія, вібромасаж, аероіонотерапія та ін. Застосовуються також масаж, гімнастика, що включає вправи, які сприяють посиленню лімфо- і кровообігу, відтоку мокроти.

7.Правила проведення диспансеризації реконвалесцента. По суті, диспансеризація є методом вторинної профілактики пневмонії. Всі, хто переніс пневмонію, повинні оглядатись дільничним педіатром протягом першого півріччя 3 рази, другого -

1 раз. Диспансерне обстеження включає огляд, лабораторне обстеження

( загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові). Всі перехворівші знаходяться під диспансерним спостереженням. Хворі, які виписані з повним клінічним виздоровленням, знаходяться на диспансерному спостереженні протягом 6 місяців. Хворі, які перенесли пневмонію з затяжним перебігом, а також хворі, виписані з залишковими змінами в легенях, підвищеним ШОЕ і біохімічними змінами в крові, спостерігаються протягом року. Активне диспансерне спостереження передбачає також комплекс лікувально-профілактичних міроприємств. Особи з повним клінічним одужанням повинні щоранку займатися ранковою гімнастикою, при необхідності - ЛФК, активно відпочивати за містом, в літні місяці дозволяються дозовані сонячні і повітряні ванни.