Лікування пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST

Орієнтуючись на аудиторію наших читачів, більшість з яких — практикуючі лікарі першої ланки охорони здоров’я, і на тематику сьогоднішнього номеру журналу, присвяченого невідкладній медицині, ми зробимо наголос на таких положеннях:

- надання невідкладної допомоги хворому з підозрою на ІМ до поступлення в спеціалізований реанімаційний відділ,

- деякі підходи до діагностики ІМ,

- реперфузійна терапія у хворих на ІМ з підйомом сегмента ST (оскільки саме цей підхід є основним патофізіологічним заходом при лікуванні даної категорії хворих).

Інші моменти щодо ведення хворих на ІМ з підйомом сегмента ST (здебільшого ті положення, що стосуються лікування хворих, яким не була проведена реперфузійна терапія, а також лікування ускладнень ІМ, вторинної профілактики ІМ, особливостей лікування певних категорій хворих з ІМ) ми запропонуємо увазі читачів в наступних номерах журналу.

Розпочинаючи короткий огляд рекомендацій, нагадаємо нашим читачам деякі основні поняття, які будуть корисними для розуміння викладу матеріалу — прийняту раніше класифікацію АКК/АСС щодо класів I, IIa, IIb та III корисності втручань з відповідними рівнями доказовості:

Клас I. Виконання процедури чи призначення медикаментів корисне й ефективне відповідно до даних досліджень і загальної думки експертів.

Клас II. Дані досліджень суперечливі, погляди експертів щодо користі/ ефективності процедури або лікування розбігаються.

Клас IIа. Дані досліджень і погляди експертів схиляються в бік корисності та ефективності лікування чи виконання процедур.

Клас IIb. Користь та ефективність процедури чи лікування встановлені не дуже добре відповідно до даних досліджень чи думок експертів.

Клас III. Відповідно до існуючих даних та загальної думки експертів, процедури не корисні і не ефективні, а в окремих випадках навіть шкідливі.

Рівень обррунтованості А: дані ґрунтуються на результатах багатоцентрових рандомізованих клінічних досліджень.

Рівень обрѕрунтованості В: дані ґрунтуються на результатах єдиного рандомізованого або нерандомізованих досліджень.

Рівень обррунтованості С: дані ґрунтуються на результатах невеликих досліджень і думці експертів з даного питання.

Догоспітальний етап

Клас I

На догоспітальному етапі медичні працівники мають призначити 162,5–325 мг аспірину (його необхідно розжувати) пацієнтам з болями в грудній клітині з підозрою на ГІМ (з підйомом ST), за винятком випадків, коли аспірин протипоказаний або пацієнт його вже прийняв. Незважаючи на те, що в деяких дослідженнях для початкової дози використовувався аспірин зі спеціальним захисним кишковим покриттям, швидша абсорбція відбувається при використанні аспірину без спеціального захисного кишкового покриття (рівень доказовості C).Те ж саме стосується дій диспетчерів швидкої медичної допомоги, які спілкуються по телефону з пацієнтами, що мають підозру на ІМ, але в даному випадку корисність процедур відноситься до класу ІІа.

Клас IIa

Вважається доцільним, щоб працівники спеціалізованої кардіологічної бригади звичайно проводили і оцінювали ЕКГ у 12 відведеннях усім пацієнтам з болями в грудній клітці і підозрою на ГІМ (з підйомом ST) (рівень доказовості B).