Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин
Діагноз встановлюється на підставі виявлення личинок диктіокаулюсів у досліджуваному калі, за Берманом або Вайдом. Беруть до уваги вік тварин, час появи симптомів після виходу їх на пасовище, результати клінічного дослідження та патологоанатомічного розтину трупів.
Лікування. Універм згодовується з кормом в дозі 0,1 мг на 1кг маси тіла за активно діючою речовиною (ДР). Івомек (дектомакс, аверсектин, нововерм, баймек, сайдектин) вводиться одноразово підшкірно дозою 1 мл на 50кг маси тіла. Лівамізол вводиться підшкірно одноразово в дозі 0,017 г/кг (максимальна доза для великої рогатої худоби — 30 мл 7%-ного розчину, для дрібної рогатої худоби масою тіла від 25 до 35 кг — 3 мл, більше 36 кг — 4 мл, понад 90 кг — 6 мл). З кормами згодовують: фебантел (ринтал) в дозі 7,5 мг/кг, мебенвет гранулят 10% в дозі 0,02 г/кг, фенбендазол (панакур, фенкур, бровадазол) телятам 10 мг/кг, дрібній рогатій худобі — 5 мг/кг.
Профілактика. Стійлово-вигульне утримання тварин — надійний засіб профілактики диктіокаульозу. Рекомендується зміна пасовищних ділянок кожного тижня і повернення тварин на використану ділянку не раніше ніж через 3 місяці. Профілактична дегельмінтизація тварин, які випасались у минулому році, проводиться весною не пізніше як за два тижні до виходу тварин на пасовище. Восени обробляють всіх тварин, які користувались пасовищем. Ягнят і телят дегельмінтизують за необхідності в період випасного сезону через кожні 25 днів. Рекомендується пасовищна хіміопрофілактика для чого застосовують фенотіазином із сіллю (1:9), який вільно згодовують тваринам з корит.
Телязіоз — інвазійна хвороба великої рогатої худоби. Збудниками є три види нематод розміром 0,5-2 см, які паразитують в кон?юнктивальному мішку і під третьою повікою. В нашій країні найчастіше зустрічається Thelasia rhodesi.
Джерело інвазії — хворі тварини, у яких телязії зберігаються протягом зимового періоду. Захворювання проявляється в пасовищний період. У перенесенні збудника беруть участь проміжні живителі — пасовищні мухи-корівниці, які заковтують личинок гельмінта із сльозами хворої тварини і через деякий час переносять їх до ока здорової.Клінічні ознаки. Захворювання проявляється з червня сльозотечею, почервонінням кон’юнктиви, припухлістю повік, світобоязкістю. Надалі рідина, що витікає разом із сльозами набуває слизисто-гнійного або гнійного характеру. Повіки склеюються, спостерігається помутніння очей та з’являються виразки рогівки і настає сліпота.
Діагноз встановлюється за клінічними ознаками та результатами гельмінтоскопії (наявність телязій та їх личинок у рідині при промиванні кон’юнктиви ока).
Лікування хворих тварин на телязіоз проводиться при появі клінічних ознак. Кон’юнктиву очей промивають водним розчином йоду (1:1500), 0,5% розчином лізолу, 1%-ний розчином хлорофосу по 50-60 мл на око, під помірним тиском 3-4 рази з інтервалом один-два тижні. Івомек та івомек плюс вводять підшкірно в ділянку шиї дозою 1 мл на 50 кг маси тіла. Ринтал задають через рот одноразово в дозі 10 мг/кг. Хороші результати отримані при застосуванні нілверму, фенбендазолу, фебантелу. Оскількі кон?юнктивіти телязіозної етіології нерідко ускладнюються коковою мікрофлорою та рикетсіями, то одночасно, один раз на день, слід застосовувати біоміцинову та тетрациклінову мазь.
Параскароз (параскаридоз) — хвороба, збудником якої є Parascaris eguorum — нематода до 37 см завдовжки, що паразитує у тонкому кишечнику коней, мулів, ослів. Часто хворіють лошата віком до одного року. Дорослі тварини є носіями інвазії. Хвороба поширена в Україні.
У виділених з калом яйцях паразитів формуються інвазійні личинки. Вони зберігаються у зовнішньому середовищі до року і більше. Зараження коней відбувається при поїданні інвазійних яєць з кормом і водою. В кишечнику личинки виходять з оболонок і мігрують по крові через печінку до легень. Згодом відкашлюються і заковтуються з мокротою. Через 1-1,5 міс. гельмінти досягають зрілого віку і паразитують в організмі тварини до 10 міс.
Клінічні ознаки. У період міграції личинок тварини починають кашляти. На короткий час може підвищитись температура тіла. При паразитуванні статевозрілих форм у кишечнику з’являються розлади функції органів травлення, що часто проявляються синдромом кольок. У молодняку затримується ріст і розвиток, тварини вчасно не линяють.
Діагноз встановлюється за наявністю яєць гельмінтів у калі, що виявляються методом флотації. Посмертно діагноз підтверджується, якщо параскариси знаходять у тонкому кишечнику.
Лікування. Кращим антгельмінтиком є івомек у формі пасти (еквалан, еквісект, немасектин). Паста в дозі 0,1 мг/кг вводиться у корінь язика (одне ділення шприца-дозатора на 100 кг маси тіла). Згодовують з кормом коням віком від 6 міс. до 4 років одноразово фенбендазол (панакур, фенокур, бровадазол) в дозі 0,068 г на 1кг маси тіла, старше 4 років — 0,045 г/кг; мебенвет гранулят 10%-ний — 0,02 г/кг; тетрамізол гранулят — 20%-ний — 0,02 г/кг. Сіль піперазину в дозі 0,05 г/кг (від 8 до 25 г на голову) дають два дні підряд.