Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та лабораторні дослідження. З метою виявлення кліщів у хворих тварин відбирають зскрібки шкіри скальпелем до появи слідів крові. Одержаний матеріал відправляють у лабораторію ветеринарної медицини в пробірці або флаконі з-під пеніциліну, які щільно закривають пробкою.
Лікування. Ефективним способом лікування є ін'єкції 1%-них розчинів макроциклічних лактонів (аверсект, баймек, бровермектин, дектомакс, дуотин, івомек, івермек, цидектин, універм) дозою 1 мл на 50 кг (для свиней 1 мл/33 кг) маси тіла; клозантелу (бронтел, роленол, сантел, фасковерм) дозою 100 мг/10 кг за ДР. Застосовують також емульсії фосфорорганічних сполук (блотік, діазинол, ектизинон, неоцидол, себацил) та синтетичних піретроїдів (байтикол, бутокс, дисектин, дипероцид, ектомін, неостомазан, протеїд, сумінак), які готують відповідно настанови і обробляють тварин шляхом купання чи обприскування. Кози чутливі до акарицидних препаратів, погано переносять купання. Обробку тварин повторюють через 7-9 днів. Коням не можна вводити макроциклічні лактони у вигляді ін’єкцій.
Для лікування дійних корів використовують дусти — колоїдної сірки (80-95%), високодисперсної сірки (90-95%), а також 2-3%-ну олійну суспензію колоїдної сірки, аерозолі акарицидів (акродекс, псороптол).
Профілактика. Не допускають контактів з хворими і підозрюваними на в захворювання тваринами, уражених коростяними кліщами ізолюють і лікують. Проводять дезакаризацію приміщення, кошар, годівниць, поїлок, інвентарю кип'ятком, відкритим полум’ям, акарицидними препаратами.
Кнемідокоптоз птахів спричинюється кліщами мікроскопічних розмірів (довжиною 0,2-0,5 мм), що уражують лапи, дзьоб, шкіру. Кліщі паразитують переважно під лусочками кінцівок, де живляться лімфою, запальним ексудатом та епітелієм шкіри. У зовнішньому середовищі вони живуть 5-10 днів, а у сухому й теплому приміщенні гинуть через кілька годин. Хворіють дорослі кури, індики, цесарки, перепілки. Поширенню інвазії сприяють скупчене утримання птиці у темних, забруднених приміщеннях та неповноцінна годівля. Пік інвазії спостерігається у весняно-літній період. Заражаються птахи при контакті з хворими, а також через предмети догляду, клітки, сідала, кубла, гнізда.
Клінічні ознаки. У курей лапи вкриваються лусками і нашаруваннями сірого кольору ("луската нога" або "вапняна нога"). Вони розкльовують їх до крові. Спостерігається кульгавість, викривлення лап і кігтів. З часом пальці відпадають. При ураженні тіла птахи інтенсивно вищипують пір'я і пух ("вищипуючий свербіж"), яйценосність знижується, вони худнуть і гинуть.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, характерні клінічні ознаки і результати лабораторного дослідження. З уражених лап відбирають скальпелем чи лезом бритви глибокий зскрібок, який досліджують у лабораторії ветеринарної медицини.
Лікування. Для лікування курей можна підшкірно вводити макроциклічні лактони дозою 0,1 мл на 1 кг маси тіла, двічі, з інтервалом 7 днів. Ефективним є березовий дьоготь, який підігрівають до 40°С, наливають у ванночку і занурюють лапи курки на 1-2 хв. Також застосовують кубатол, 6%-ну емульсію мила К. Лапи птахів обробляють двічі з інтервалом 7-10 днів.
Профілактика. Якщо виявлено, що у господарстві понад 10% хворих птахів, їх поголів'я доцільно замінити здоровим. У теплу пору року неблагополучні пташники, вольєри на один-два місяці звільняють від птахів. Молодняк необхідно вирощувати окремо.
Хвороби тварин, що викликаються комахами (ентомози).Гіподермоз великої рогатої худоби — хронічне захворювання, яке спричиняється підшкірними личинками оводів. Статевозрілі комахи живуть лише за рахунок поживних речовин, накопичених в личинковій фазі. Оводи живуть оводи 3-10 днів, при зниженій температурі — до 28 днів. Після спарювання самки відразу летять на пошуки тварин, щоб відкласти яйця. Вони можуть летіти на відстань до 8 км. Перед тим як напасти на тварин, самки літають видаючи специфічні звуки. Почувши ці звуки, тварини стараються втекти. Комахи же встигають відкласти яйця на ділянки шкіри з густим підшерстком (голодна ямка, м'яка стінка черева, пах, передня частина стегон). Через 3-7 днів з яєць вилуплюються личинки першої стадії, проникають через шкіру в тіло тварини і мігрують у хребетний канал, де перебувають 5-6 міс. Потім пересуваються в ділянку спини й попереку, де формують сполучнотканинні капсули з отворами (норицеві ходи) у центрі. Личинки третьої стадії виходять через норицеві ходи, падають на ґрунт і заляльковуються. Хвороба набуває широкого розповсюдження в Україні.
Клінічні ознаки. Влітку, в місцях проникнення через шкіру личинок спостерігаються свербіж і набряки, які з часом проходять. У зимовий період при локалізації личинок у хребетному каналі порушується координація рухів тварини, їм важко підніматися. Характерні клінічні ознаки з’являються ранньої весни, в період, коли личинки підходять до шкіри в ділянці спини. На шкірі можна помітити горбики (жовна), в центрі яких через кілька днів в центрі з'являється отвір (свищ). Жовна збільшуються у розмірі. З їх отвору виділяється ексудат. Шкіра в місцях розташування горбиків стає грубою, нееластичною. Волосся скуйовджене, склеєне, температура в цих місцях стає підвищена. При пальпації має місце болісність. При високій інтенсивності інвазії горбики можна помітити вздовж хребта, а також на грудях, боках. Тварини худнуть, у корів на 15% знижуються надої.