Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані і характерні клінічні прояви захворювання, а влітку при обстеженні шкіри великої рогатої худоби на її волоссі знаходять яйця гіподерм.
Лікування. Проводять ранню хіміотерапію (вересень-листопад), з метою знищення личинок першої стадії у початковий період їх міграції в організмі худоби, а також і пізню (березень-квітень), щоб знищити личинок другої і третьої стадій. Застосовують препарати, діючою речовиною яких є клозантел (роленол, фасковерм, сантел, бронтел) дозі 50 мг на 10 кг маси тіла, макроциклічні лактони у дозі 1 мл/50 кг, які вводять підшкірно чи внутрішньом’язово.
Профілактика. Тварин, заражених личинками підшкірних оводів та необроблених інсектицидами, не виганяють з приміщення і не випасають. Якщо ступінь інвазії худоби становить 5% і більше, тоді лікарськими препаратами обробляють все поголів'я населеного пункту восени, а весною — тільки уражених. З початком льоту оводів тварин обприскують емульсіями бутоксу, ектоміну, неостомазану, сумінаку та іншими піретроїдами. Велику рогату худобу обробляють через кожні три тижні. Дієвість таких профілактичних заходів може бути досягнута за умови, якщо обробляються всі тварини неблагополучного населеного пункту.
Естроз овець спричинюється личинками овечого овода. Дорослі комахи живуть 12-13 днів, не живляться. Самки живородні і вприскують у ніздрі тварин личинок 1-ї стадії. Личинки 2-ї та 3-ї стадій локалізуються в лобній пазусі і в порожнинах основи ріг. Ця хвороба на яку хворіють і кози, поширена в південних районах України.
Клінічні ознаки. Перші ознаки хвороби з'являються влітку. Із носових отворів овець виділяється серозний ексудат з прожилками крові. Слизова оболонка носа набрякла, гіперемійована. Вівці трясуть головою, чхають, труть носом об навколишні предмети. Ранньої весни, коли личинки інтенсивно живляться і ростуть, захворювання загострюється. Спостерігається значне виділення з ніздрів ексудату, який підсихає навколо носа і погіршує дихання. Вівці знову чхають, кашляють, труть носом об землю, трясуть головою. При цьому личинки 3-ї стадії падають на землю. При запаленні оболонок головного мозку порушується координація рухів, спостерігаються судоми, манежний рух ("несправжня вертячка"). Тварини худнуть, відмовляються від корму і на 3-5-ту добу гинуть.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та виявляють личинок, що випадають із ніздрів тварин.
Лікування. Ефективним є застосування 1%-них розчинів макроциклічних лактонів у дозі 1 мл на 50 кг маси тіла.
Профілактика. Не дозволяється ввозити овець і кіз у благополучні щодо захворювань населені пункти без попередньої лікувально-профілактичної обробки їх проти естрозу. У неблагополучних зонах обробляють овець і кіз усіх вікових груп, які випасались на пасовищах.
Хвороби тварин, що викликаються найпростішими організмами (протозоози).Бабезіози тварин спричинюються внаслідок паразитування в еритроцитах одноклітинних організмів. Хворіють велика рогата худоба, вівці, кози, коні, собаки. Біологічними переносниками збудників є кровосисні членистоногі — іксодові кліщі. Кожному виду бабезій притаманні свої специфічні біологічні переносники. Тому ареал цих хвороб прямо залежить від поширення окремих видів кліщів. Під час ссання крові іксодовий кліщ разом із слиною інокулює збудника хвороби в кров тварини, і в такий спосіб її заражає. В організм кліщів бабезії потрапляють разом з кров’ю хворої тварини, де вони також розмножуються.
Клінічні ознаки. Перебіг хвороби має гострий характер і починається з різкого підвищення температури тіла до 41-42 °С. У тварин спостерігається пригнічений стан, прискорення пульсу і дихання. Сеча на 2-3-й день хвороби набуває рожевого, а потім темно-червоного кольору. Сечовиділення часте, утруднене. Молочна продуктивність знижується на 40-80%, молоко набуває червонуватого відтінку і гірке на смак. Порушується функція органів травлення. Слизові оболонки на початку хвороби гіперемійовані, а потім стають анемічними і жовтяничними. Тварини виснажуються, часто гинуть.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, а також результати дослідження мазків крові, які проводять в лабораторії ветеринарної медицини.
Лікування. Хворим тваринам створюють спокійну обстановку, не виганяють на пасовище. Їх забезпечують водою, у раціон вводять свіжу траву та сіно. Із специфічних хіміопрепаратів найчастіше призначають лікарські засоби на основі диміназену ацетурату (азидин, бабезен, бабецид, батризин, береніл, верибен, піроцид, хананіл) у вигляді 7%-вого розчину на дистильованій воді у дозі 3,5 мг/кг внутрішньом’язово або підшкірно. За необхідності препарати вводять повторно через 1-2 доби. Одночасно обов’язково призначають симптоматичне і патогенетичне лікування (кофеїн, камфора, наперстянка, вітаміни групи В).