Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин
Профілактика. Тварин випасають на пасовищах, де немає іксодових кліщів. Надійною профілактикою захворювання є стійлове їх утримання та регулярне купання або обприскування емульсіями акарицидних препаратів (перметрин, К-отрин, бутокс, бензофосфат тощо ), які повторюють через кожні 9-10 днів.
Еймеріози тварин є наслідком паразитування в епітеліальних клітинах кишечнику одноклітинних паразитичних організмів. Зараження відбувається шляхом заковтування з кормом чи водою спорульованих ооцист. Спорозоїти, які звільняються від оболонок внаслідок їх руйнування, проникають в епітеліальні клітини слизової оболонки кишечнику, де вони розмножуються безстатевим способом і розвиваються, після чого ооцисти виділяються з фекаліями тварин. Хвороба особливо поширена у курей і кролів, хворіє на неї також велика рогата худоба, вівці, свині. Більш сприйнятливі молоді тварини.
Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний. Тварини пригнічені, відмовляються від корму, температура тіла підвищується до 40-41 °С. На 2-3-й день хвороби з’являється пронос, фекалії рідкі, із слизом та кров’ю, смердючі. Слизові оболонки анемічні, анус відкритий, його слизова оболонка вкрита крапчастими чи смугастими крововиливами. Тварини швидко худнуть, очі западають в орбіти, температура тіла знижується до субнормальної. Курчата скупчуються біля обігрівачів, сидять з опущеними крилами, не реагують на зовнішні подразники, худнуть, гребінь та сережки стають блідими. Розвиваються нервові явища: судоми, паралічі кінцівок. Курчати гинуть на 2-3-ий день після появи перших клінічних ознак, і при цьому загинути може вся птиця. Летальність серед телят та ягнят не перевищує 50%.
Діагностика. Діагноз на еймеріоз ставлять з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень фекалій за методами Фюллеборна чи Дарлінга.
Лікування. Із специфічних засобів застосовують: препарати ампроліуму (ампрол, ампролмікс, ампролвет, бровітакокцид) у дозі 10 мг/кг щоденно протягом 10 днів; толтразурил (байкокс) — 10 мг/кг два дні підряд; клопідол (лербек, фармкокцид) у дозі 20 мг/кг двома курсами по 4 дні з 4-денним інтервалом; хімкокцид — 7-20 мг/кг курсами по 10 днів з 10-денними інтервалами до досягнення телятами чи ягнятами 3-4-місячного віку.
Ефективними є сульфаніламідні препарати: норсульфазол, сульфапіридазин — 60 мг/кг двома 4-денними курсами з перервою по 4 дні; сульфадимезин — 80-100 мг/кг двічі на день протягом 5 днів. А також комбінації сульфаніламідів з триметопримом (бровасептол, триметосул) парентерально.Для лікування та профілактики еймеріозу курей застосовують багато лікарських засобів, які за своїм впливом на імунітет діляться на дві великі групи: на препарати, які гальмують утворення імунітету і на ті, які негативно не впливають на утворення імунітету. До першої групи віднесені: фармкокцид, регікокцин, клінакокс, клопідол, койден-25, хімкокцид, стенорол, лербек, монензин (еланкогран, монекобан), цігро. Для профілактики еймеріозу ці препарати застосовують у вигляді преміксів у бройлерних господарствах. Їх угодовують курчатам починаючи з 10-денного віку протягом усього періоду вирощування. Припиняють угодовування за 3-5 днів до забою птиці. До другої групи препаратів відносять: ампроліум (бровітакокцид, кокциарол, кокцидіовіт), ардинон-25, аватек, кокцидин, ірамін, байкокс, кокцисан, сакокс, сульфаніламіди. Їх застосовують у господарствах племінного та яєчного напряму. При тривалому застосуванні одного й того ж лікарського засобу у одноклітинних організмів виробляється резистентність до нього, внаслідок чого ці засоби частково або повністю втрачають антиеймерійноу дію. Тому бажано щоквартально здійснювати ротацію препаратів.
Профілактика. Потрібно суворо дотримуватись ветеринарно-санітарних правил утримання і годівлі тварин. Забороняється розміщувати курчат разом з дорослою птицею, вирощувати молодняк на території і в приміщеннях, де раніше перебували дорослі кури.
Хвороби тварин, що викликаються паразитичними червами.
Фасціольоз (метелиця) спричиняється трематодами Fasciola hepatica. Це — гельмінти листоподібної форми завдовжки 2-3 см. Паразитують у жовчних протоках печінки великої рогатої худоби, овець, кіз, рідше — свиней, коней, людини. Фасціольоз жуйних часто реєструється в нашій країні (зона Полісся та Лісостепу). Джерело інвазії — хворі тварини, які виділяють яйця фасціол з калом. Збудник розвивається з участю проміжних живителів — прісноводних молюсків (малий та вушковидний ставовики). Зараження тварин відбувається на низинних пасовищах при заковтуванні ними адолескаріїв фасціол, разом із травою і водою. В умовах України тварини здебільшого заражуються наприкінці липня і в серпні. Фасціоли паразитують декілька років.
Клінічні ознаки. Перебіг захворювання має гострий та хронічний характер. На гостру форму хворіє частіше дрібна рогата худоба восени; — при цьому спостерігається пригнічення, втрата апетиту, блідість слизових оболонок. На хронічну форму тварини хворіють пізньої осені та взимку. Вони худнуть, продуктивність їх знижується, виявляються анемія, блідість і жовтяничність слизових оболонок, часті атонії передшлунків, набряки підгруддя, повік.