Профілактика акушерських та гінекологічних хвороб тварин

Обмивають задню частину тулуба у тварини. У стійлі, де її утримують постійно повинна бути чиста й м’яка підстилка. Роблять щоденні ін’єкції утеротонічних засобів, зокрема окситоцину чи пітуїтрину: підшкірно 25-30 ОД (5-6 мл), внутрішньовенно 15-20 ОД (3-4 мл) у 40-50 мл 40%-го розчину глюкози; комбіновано 30-40 ОД фолікуліну або 3-4 мл 0,1%-го олійного розчину синестролу, двічі, з 24-годинним інтервалом і через 2-3 год. окситоцин чи пітуїтрин у зазначених дозах; 10-15 мл 0,02%-ного ергометрину, 10-15 мл 0,05%-ного ерготаміну, 3-5 мл 2%-ного синестролу, 1-3 мл 0,5%-ного прозерину, 1-3 мл 0,1%-ного карбахоліну, 8-10 мл 1%-ного прегнантолу.

При катаральному та катарально-гнійному ендометритах можна через кожні 2-3 дні здійснювати ректальний масаж матки. Для пригнічення розвитку мікрофлори можна ввести в матку у невеликому об’ємі 100-150 мл теплої (38-40°С) олійної суспензії антибіотиків, 2-3%-ного іхтіолу, 2-3%-ного ваготилу, розчину етакридину лактату (1:1000 — 1: 2000). Можна також ввести в матку 2-3 свічки трициліну чи 1-2 болюси екзутеру, метромаксу, фуразолідонових паличок. Роблять внутрішньом’язові ін’єкції антибіотиків — по 3-5 тис. на 1 кг маси тварини, попередньо перевіривши чутливість до них мікрофлори; вводять внутрішньовенно 100-150 мл 10%-ного розчину етазолу.

При некротичному та гангренозному метритах особливу увагу звертають на підвищення захисних функцій організму, для чого внутрішньовенно вводять 40%-ний розчин глюкози (200-300 мл), 10%-ний розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату (100-200 мл).

Із засобів патогенетичної терапії можна застосовувати надплевральну новокаїнову блокаду, за В.В. Мусіним, та внутрішньовенні ін’єкції 0,25%-ного розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хлориду, вводячи його щоденно або через день з розрахунку 1 мл на 1 кг маси тварини.

Хороші наслідки можна отримати при внутрішньоаортальному введенні антибіотиків.Слід сказати що без нормального відтворення високопродуктивних тварин не може бути й мови про розвиток тваринництва. Нормою плодючості тварин є отримання протягом року від корови одного теляти, від кобили — одного лошати, від вівці, залежно від породи, — 1-3 і більше, від свиноматки — 10-12 поросят за один опорос. Корова, що не народила протягом року теляти, вважається яловою. Після родів у корови через місяць завершуються відновні процеси у статевій сфері і вона знову може виконувати відтворну функцію.

Згідно із А.П. Студєнцовим, корова, що не запліднилася протягом 30 днів після отелення, є неплідною. Це приводить до подовження лактації на її нисхідному рівні і, отже, до недоотримання як телят, так і молока. Тому важливо, щоб фахівці брали це до уваги і, створюючи розтеленим коровам відповідні умови, сприяли швидкому поновленню у них відтворної здатності. Проте від першого осіменіння запліднюються від 70 до 90% тварин, а вагітність зберігається, залежно від стану тварини та умов їх утримання, у 60-70% з них. Решта приходять в охоту вдруге, а то й утретє. І якщо все-таки вони завагітніють до 80-го дня після отелення, то від них отримають протягом року телят і міжотельний період у них становитиме до 365 днів. Корови, які не завагітніли, залишаються неплідними, що негативно позначається на економічних показниках господарства.

Що ж таке неплідність? Це тимчасова чи постійна нездатність тварини репродуктивного віку давати нащадків. Неплідність завдає значних збитків тваринництву як через недоотримання приплоду та молока (і зниження за рахунок цього виробництва тваринних продуктів), так і в зв’язку з непродуктивними затратами на утримання та лікування неплідних тварин. Проте неплідність — це не хвороба, а скоріше наслідок незадовільної організації відтворення тварин.

Головними причинами, що призводять до неплідності худоби в нинішніх умовах, є:

•недостатня організація роботи в господарствах з відтворення стада;

•незадовільне вирощування теличок;

•осіменіння недорозвинених телиць чи, навпаки, запізніле їх осіменіння;

•неповноцінна годівля тварин, особливо у стійловий період;

•недотримання зоогігієнічних вимог до утримання приміщень для тварин;