Профілактика акушерських та гінекологічних хвороб тварин

У вагітних самок статеві цикли припиняються і поновлюються лише по закінченні післяродового періоду. Проте статева зрілість у тварин настає порівняно рано ? до завершення загального росту та фізіологічної (племінної) зрілості тварини (табл. 16.9). Тому осіменяти таких тварин і використовувати їх для відтворення поголів’я надто рано, оскільки це може негативно вплинути на перебіг вагітності та розвиток плода.

Табл. 16.9. Вік настання статевої зрілості та зрілості тіла у свійських тварин

На статеву функцію тварин впливає ряд ендогенних та екзогенних чинників, котрі часто бувають причиною акушерських і гінекологічних захворювань.

Вагітність — фізіологічний стан організму самки, в утробі якої розвивається плід. Починається вагітність із запліднення, а закінчується родами. Вагітність буває одноплідною (у корів, кобил) і багатоплідною (у свиней), фізіологічною та патологічною. Дані щодо тривалості наведені в таблиці 16.10.

16.10. Тривалість вагітності у різних тварин

Плід, що розвивається в утробі матері, отримує всі необхідні речовини для свого росту та розвитку з материнської крові, тому раціони для вагітних тварин повинні складатися з доброякісних кормів і містити всі необхідні поживні речовини.

Важливе значення має правильне утримання та догляд за тваринами. Приміщення для них мають бути чистими, просторими, світлими, добре вентильованими. Вагітні тварини повинні користуватися моціоном на свіжому повітрі. Важливу роль для правильної організації годівлі, догляду та утримання вагітних тварин має своєчасна діагностика вагітності. Нині це роблять ректальним методом (промацуванням через пряму кишку) через 2,5 місяця після осіменіння, за допомогою ультразвукової (сонографічної) діагностики — з 30-го дня після запліднення, або за даними гормонального дослідження крові чи молока, за вмістом гормону жовтого тіла — також починаючи з другого місяця тільності. З другої половини вагітності її можна діагностувати за зовнішніми ознаками — зміною контурів черевної стінки, шляхом промацування плода через черевну стінку чи, нарешті, прослуховування через неї пульсу плода.

Порушення правил утримання, догляду, годівлі та експлуатації вагітних тварин негативно позначається на фізіологічному стані тварини, її імунобіологічній реактивності, буває причиною виникнення різноманітних захворювань вагітних тварин у вигляді:

•набряків тіла вагітних (шкіри, вим’я, нижньої черевної стінки і тазових кінцівок), що виникають у корів, рідше ? у кобил, у другій половині вагітності внаслідок згодовування їм великої кількості соковитих кормів, нестачі в них мінеральних речовин, відсутності моціону, що призводить до розладів водного та мінерального обміну, захворювань серця, печінки, нирок;

•залежування вагітних — ураження нервово-м’язового та зв’язкового апарату крупа та задніх кінцівок при біологічно неповноцінній годівлі тварин, внаслідок чого тварині важко підійматися чи вона взагалі не встає;

•випадіння піхви в результаті адинамії та гіподинамії, надмірного нахилу підлоги в стійлі та неповноцінної годівлі, що обумовлює розслаблення фіксуючого апарату статевих органів і випадіння піхви за межі статевої щілини;

•переривання вагітності (аборт) з наступним розсмоктуванням зародка, муміфікацією плода, його мацерацією (гнійним розм’якшенням) чи гнильним розкладом, зігнанням з матки мертвого чи недоношеного плода. Виникають аборти, коли на згадані вище причини накладається дія інфекції, або вони супроводжуються розвитком катарального чи гнійно-катарального ендометриту, проникненням у тканини плода гнильних мікробів.

Для нормального перебігу у тварин вагітності, запобігання згаданих ускладнень їх необхідно забезпечувати повноцінною годівлею, утримувати в просторих, чистих приміщеннях, забезпечувати активним моціоном. Не допускати згодовування примерзлих, прокислих кормів. В кінці вагітності в організмі самки настають певні зміни, що свідчать про наближення родів. Це ? розслаблення зв’язок тазу “западання крижів”, збільшення та набрякання статевих губ, розрідження шийкового слизу і звисання його з піхви у вигляді слизового шнура; збільшення молочної залози та поява у ній за 1-3 дні до родів молозива; дрібні тварини готують “гніздо” для родів.Роди — фізіологічний процес виведення з організму матері дозрілого живого плода разом з плідними оболонками та плідними водами. Роди здійснюються в результаті скорочень мускулатури матки (перейми) та черевного преса (потуги), між якими бувають короткі паузи. Плід під час родів повинен займати певне положення (звичайно поздовжнє), верхню позицію (спиною догори), скеровуватися до виходу головою чи тазовими кінцівками при нормальному (витягнутому) розміщенні грудних кінцівок та хвостика (на витягнутих тазових кінцівках). У всіх інших випадках — при поперечному чи вертикальному положенні плода, нижній чи боковій позиції, спинному чи черевному передлежанні, неправильному членорозміщенні роди будуть патологічними і без ветеринарної допомоги не можуть завершитися самостійно.