Психологічні аспекти лікування

Біхевіоризм

Основні положення біхевіоризму:

1) вивчити можна тільки те, що спостерігається об'єктивно, тобто поведінку. При цьому "поведінка" Розуміється в розширеному сенсі — це і м'язові реакції, і вегетосудинні зміни, і діяльність залоз;

2) розвиток поведінки конкретного індивіда цілком визначається впливом довкілля. При цьому формування людської поведінки принципово не відрізняється від формування поведінки тварин;

3) середовище формує поведінку за допомогою стимулів і підкріплень (стимули — це те, що передує поведінці і спричинює п; підкріплення — це наслідки поведінки, якщо наслідки небажані для індивіда, то поведінка загальмовується, якщо вони сприятливі, то поведінка відтворюється заново);

4) невротичний симптом, або аномалія поведінки, є наслідком неадекватного умовного зв'язку.

Мета біхевіоральної терапії — лікування патологічного симптому. Виявлення причини походження симптому (як, наприклад, у психоаналізі) вважається зайвим.

Спосіб досягнення цієї мети — поступове згасання небажаної поведінки.

Біхевіоральні методи широко використовуються у психотерапії і загалом є достатньо ефективними.

Гуманістична психологія

Основні тези даного напряму:

1) основний мотив будь-якої людини — прагнення до самоактуалізації.

Сам о актуалізація — це безперервний процес розвитку. Кожна людина неповторна як індивід особливої цінності. У кожного є свій внутрішній потенціал, свій талант (хист), який прагне розкриття (пояснюючи цю думку, К. Роджерс вдався до образу пуп'янка, який може стати прекрасною квіткою).

Людині, що прямує шляхом самоактуалізації, притаманні такі риси:— відкритість досліду, пізнання себе. Психіка людини, котра самоактуалізується, не вдається до захисних механізмів (витіснення). Якщо у людини виникають негативні почуття або заборонені бажання, вона визнає їх існування;

— довіра до самої себе, впевненість у своїх силах, компетентність. Людина здатна мати власну думку, а не точку зору, яка їй нав'язана ззовні; вона відчуває здатність подолати труднощі, що виникають у її житті;

— самостійність, незалежність, відповідальність за своє життя.

Психоаналіз і біхевіоризм не визнають людської свободи: людина з'являється як заручник: у першому випадку — вроджених інстинктів, у другому — умов середовища. Гуманістична психологія стверджує, що заручником обставин людина відчуває себе у разі неблагополучного розвитку ЇЇ особистості. Людина, яка нормально розвивається, — завжди є господарем свого життя, у неї завжди є можливість вибирати;

— щирість, тобто відкритість у вираженні почуттів, природність, відсутність штучно-показного у поведінці;

— доброзичливість до інших, терпимість до чужих недоліків. Егоїзм, прагнення до зверхності, відчуженість — це захисні реакції людини, яка відчуває себе нещасливою. Коли людина у злагоді із собою, зі своєю сутністю, у неї немає причин цуратися людей або бути недоброзичливою;