Синдром "сухого ока": клініка, діагностика, лікування

Поряд зі змінами сльозових та інших екскреторних залоз мають місце і зміни поверхні ока. Цитологічні дослідження клітин кон’юнктиви, проведені нами [4], дозволили виявити 5 варіантів цитологічної картини у цієї групи хворих, а саме:І – клітини циліндричного епітелію частково у стані проліферації, серед них є поодинокі келихоподібні клітини;

ІІ – поодинокі клітини циліндричного епітелію, келихоподібні клітини відсутні;

ІІІ – поодинокі клітини циліндричного епітелію та клітини плоского епітелію (результат метаплазії);

ІV – клітини плоского епітелію (циліндричного епітелію немає);V – клітини плоского епітелію у стані різних ступенів ороговіння з появою ороговілих без’ядерних лусок (кератинізація).

Недостатність ліпідного шару СПНедостатність ліпідного шару СП або зміни ліпідної складової СП — це насамперед патологія мейбомієвих залоз. У клініці очних захворювань дві хвороби асоціюються з розладами діяльності зазначених залоз, а саме: acne rosacea та себорейний дерматит. Хронічний запальний процес у мейбомієвих залозах часто супроводжується бактеріальним інфікуванням цих залоз, що призводить до гідролізу ліпідів ліпазами бактерій, наслідком чого є підвищена секреція вільних жирних кислот, надлишок яких негативно впливає на стабільність сльозової плівки [6]. За цих умов поверхневий натяг СП порушується, внаслідок чого вона швидко рветься, що призводить до швидкого випаровування СП і виникнення симптомів ССО.

Наступним можливим чинником розвитку недостатності ліпідного шару СП є вживання засобів для лікування acne rosacea, а саме ізотретіноіну. Ефективність дії цього препарату пов’язана зі зменшенням секреції шкірного сала та зменшенням розмірів сальних залоз. Дослідженням впливу ізотретіноіну на мейбомієві залози кролів займалися R. W. Lambert та R. E. Smith (1988). Вони продемонстрували, що препарат викликає зменшення розмірів мейбомієвих залоз та зниження їх секреції.

Діагностика ССО

Діагностика синдрому ”сухого ока” складається з оцінки скарг хворого, ретельного збору анамнезу захворювання (у тому числі й медикаментозного), біомікроскопії ока та здійснення трьох функціональних проб: визначення стабільності СП, виміру сумарної сльозопродукції та базової секреції. Клінічно синдром ”сухого ока” проявляється такими симптомами:

- відсутність чи мала кількість сліз;

- в’язке виділення з очей у вигляді ниток;

- почуття стороннього тіла в оці;

- печія;

- свербіж;

- больові відчуття;

- світлочутливість;

- погана переносимість вітру, кондиційованого повітря, диму тощо;

- зміни гостроти зору протягом дня.

При біомікроскопії ока, що виконується за допомогою щілинної лампи, звертається увага на положення очного яблука (наявність екзофтальму), стан повік, конгруентність передньої поверхні ока та задньої поверхні повік, стан сльозових менісків, рогівки та кон’юнктиви ока. У світлі щілинної лампи у хворих на ССО має місце потоншення або відсутність сльозових менісків. На цьому місці зазвичай знаходять набряклу та потускнілу кон’юнктиву, яка “наповзає” на край повіки (рис. 1). При дефіциті водного компоненту СП частка слизу та ліпідів в останній збільшується, у зв’язку з чим слиз добре помітний на поверхні ока (рис. 2). Слиз та злущені епітеліальні клітини часто формують тонкі слизові нитки, які викликають у хворих значний дискомфорт. Дисфункція мейбомієвих залоз викликає потовщення повік, їх гіперемію, розширення вивідних протоків залоз, явища секреторного застою.